Після закінчення університету сестра поїхала за кордон, там і залишилась. Знайшла собі чоловіка та одружилася. Я ж залишився в дома з батьками. Одружився, маю чудову дружину яка у всьому мене підтримує та чудову донечку восьми років. З дружиною ми вирішили не купувати житло, адже в батьків великий двох поверховий будинок, місця на всіх вистачить. Батьки не проти були, да і допомога була б для них. Сестра не планувала повертатися, там вже прилаштувалася. Тому після весілля ми переїхали в будинок батьків. З дружиною завжди старалися, щоб батькам було добре та комфортно. Зробили ремонт в будинку, облагородили двір. Ніколи в батьків нічого не просили, все самі. А коли щось і просили, то в батьків то голова болить, то тиск, то часу немає. Дружина готувала на всю родину, прала, прасувала. Всю роботу по дому робила, ніколи не жалілась.
На Пасху мала приїхати сестра з родиною в гості. Батьки почали готуватися ще за два тижні. Всього наготували, подарунків різних накупували. Коли приїхала Оксана, батьки не згадували ні про голову, ні про тиск, бігали біля неї наче біля принцеси. Зять в них такий молодець, внуки такі гарні. Все охкали та ахкали. Мови було тільки про Оксану і її родину. Сусідам хвалились який зять в них молодець. А мені так прикро стало за себе і за свою сім’ю. Коли сестра від’їжджала, батько грошей дав, повний багажник добра. На наступний день батьки згадали про свої головні болі, про тиск.
З кожним роком розумію, що я зробив дуже велику помилку, що залишився з батьками. Ми наче для них прислуги, ніколи доброго слова і подяки не почув від них. Не дарма кажуть, що ті люди які близькі, завжди допомагають – їх не цінують. А ті які далеко, і ти їм й не потрібен зовсім – тих на золотому блюдечку носити будуть.
