Моя кохана дівчина перейшла до нашої школи, коли ми пішли до сьомого класу. І одразу ж вона стала першою красунею в класі і навіть в паралелі. Неймовірна дівчина. Темне хвилясте волосся та світлі блакитно-сірі очі, що наче сяяли на фоні темних, як ніч, пасм. Наче модель з обкладинки журналу.
Інна була прекрасною людиною з ангельським характером, а не тільки зовнішністю. Чиста душею та розумна головою. Й Ілона, серед всіх залицяльників обрала саме мене. За що я довго і багато отримував на горіхи від інших хлопців. Хтось хотів зірвати на мені злість, хтось показати Інні, що я слабкий та зі мною не потрібно зустрічатись, а хтось просто самостверджувався. Але це не змінювало того факту, що ми були разом.
Це було справжнє, щире та чисте кохання, яке тривало та не закінчувалось в нас. Ми домовились, що обоє вступимо до університету на комп’ютерні науки, тому готувались до екзаменів активно. Було що й підтягували один одну в предметах, які давались гірше, чи в темах, в яких не все було зрозумілим щось.
Ми разом вступили до університету. Ходили на пари, навчались та насолоджувались нашим коханням. Але в одну мить все скінчилось…
Водій не зупинився на червоне світло та на великій швидкості налетів на Ілону. Мені повідомили про це, коли вона вже була в реанімації. Я прибув до лікарні так швидко, наскільки це можливо, але дорога все одно здавалась мені довжиною з один світловий рік.
В моєму серці запанувала порожнеча, коли лікар вийшов з палати та сказав, що я запізнився, тому вже не встигну сказати своїх останніх прощальних слів. Вони з-робили все можливе, але випадок був занадто складний.
Я більше не заводив з тих пір стосунків. Не хотів бачити біля себе нікого іншого, крім моєї любої Ілонки. Я довгі роки ніс траур, носив чорне та не святкував свята. Не хотів. Не бажав. Для мене життя вже не мало такого сенсу. Єдине, що мене тримало в цьому світі — нова професія. Я пішов вчитись на художника, щоб увіковічити образ Ілони в картинах і мати змогу бачити її хоча б так постійно.
Зараз мені трохи за сорок. Я працював як програмістом так й ілюстратором. В моїй квартирі окрема кімната виділена для написання картин та їх зберігання. Там багато портретів Ілони. Знайомі кажуть, що я божевільний, а я просто не можу перестати її кохати. От і все.
Ось така в мене сліпа та вірна любов, навіть якщо моя кохана вже давно не в цьому світі. Але вона завжди є в моєму серці.
