Звичайний день в м’ясному магазинчику. Покупці, продажі, гомін людей. Коли вже стало тихо, а людей майже не було, в крамницю забіг собака.
Звісно ж, продавець вигнав тварину з приміщення, але той знову зайшов. Тоді вже чоловік побачив, що в собаки в роті записка й гроші.
На клаптику паперу писало скільки і якого м’яса треба дати. Грошей якраз вистачало. Продавець зважив м’яса, все упакував та дав собаці пакет.
Чотирилапий взяв пакет за ручки в рота та й пішов собі. А продавцю стало ну дуже цікаво, куди хвостатий піде. Він зачинив магазин та пішов слідом за собакою.
Пес пішов на зупинку і став чекати. Під’їхав автобус але собака, побачивши номер маршруту, не став заходити і чекав далі, аж поки не під’їхав той автобус, який йому потрібен.
Собака вміло заскочив до маршрутки, в продавець за ним. Всю дорогу пес дивився у вікно. Дуже уважно дивився. І ось, його зупинка. Він натиснув лапою на кнопку зупинки і вискочив швиденько. Чоловік ж продовжував слідувати за собакою. Вже дуже цікавило його, куди ж його приведе цей пес.
Пес побіг до свого дому. Хвіртка була відчинена, то ж вони обоє спокійно зайшли на подвір’я. Собака став шкрабати лапами по дверях та проситись в дім. Але ніхто не відчиняв. Потім він підійшов до вікна, сперся передніми лапами на підвіконня та постукав кігтем в шибку.
Вийшов господар собаки та став з ним сваритись, що той проситься до хати. Тут продавець здивувався ще більше:
– За що ви його сварите? Він ж талановитий собака! Про нього треба в газеті писати, на новинних сайтах! Всі мають дізнатись про талант вашого собаки!
– Та який там талант? Він, он, вже вдруге за тиждень ключі забуває взяти. Не забував би, то ціни йому б не було.
В м’ясну крамницю зайшов собака, а його роті були записка й гроші
