Ми з чоловіком Іваном маємо двох дітей. Син старший від доньки на два роки. Так сталося, що за все наше спільне життя, ми не змогли заощадити навіть на одну квартиру. Так, є трохи, але того замало, щоб купити квартиру.
Якось швидко виросли діти, вивчилися, пішли працювати. Одного разу донька Даша повідомила, що збирається вийти заміж, скоро прийдуть з нареченим до нас знайомитися. Я раділа за неї. Лише б хлопець хороший.
Виявилося, Андрій родом із села. Так що сподіватися на грошову підтримку щодо купівлі квартири не вийде. Його батьки говорять, що допомагати будуть продуктами, а щодо грошей, то в селі багато не заощадиш. Є в них там будинок, який залишився від бабусі, але в селі будівлі коштують дешево, сподіватися немає на що.
Відсвяткували весілля. Даша з чоловіком живуть із нами. Добре, що в нас трикімнатна квартира, місця вистачає. Ось тільки чужа людина у квартирі, нам із чоловіком довго довелося звикати. А через пів року син повідомив, що одружується. Наречена із села, звідки й чоловік нашої Даші. Та в сина інша ситуація. Його дівчина вагітна, тому з весіллям відтягувати нікуди.
Знову те ж саме питання. Немає де жити. Батьки синової дівчини не обіцяють грошової допомоги, лише продукти.
Віднині в нас не квартира, а гуртожиток. Продуктів вистачає. Мами невістки й зятя постачають нас молоком, м’ясом, сметана, сир, овочі, фрукти. Але жити таким великим сімейством дуже важко. Ми з чоловіком все думаємо, як нам бути? Можна продати квартиру і купити три однокімнатні. Та доплачувати потрібно великі гроші. А ми все витратили на два весілля. Як далі жити? Адже скоро з’явиться перший онук.
Даша також ходить весела. Думаю, що скоро ощасливить нас нащадком. Я радію за своїх дітей. Але жити в гуртожитку дуже важко. А як правильно поступити? Можливо в кого була така ситуація, і підкажуть що робити?
