Ми з дружиною не поспішаємо народжувати дітей. Це наша тверда позиція. Спочатку потрібно пожити “для себе”, заробити на житло та автомобіль, накопичити хорошу суму на банківському рахунку, а вже тоді народжувати дітей.
Моя сестра Вероніка зі мною не згодна, каже: “діти – це щастя”. От тільки їй для щастя чомусь потрібно було народити троє дітей, зараз четвертим вагітна. Не розумію чим вона думає. В наш час діти це дороге задоволення.
Починаючи з самої вагітності потрібно викинути купу грошей на вітаміни та обстеження, потім купити одяг для вагітних, а харчування повинно бути повноцінним.
Коли народиться дитина: лікарю дай, медсестрі дай, анестезіологу дай.
Потім одяг для дитини, памперси, кашки, іграшки, вітаміни знову ж таки.
Постійно потрібно купувати одяг та взуття, бо дитина росте.
Я, наприклад, проти того, щоб дитина за кимось доношувала одяг, ми своєму малюку купуватимемо все нове.
Потім витрати на розваги, няню, потім школа: штори, фонди, ремонт, канцелярія…
Дитина ростиме та ростимуть її забаганки.
Не кажучи вже про те скільки нервів батьки витрачають в процесі виховання дитини. Якщо цього всього батьки не можуть дати, то постає питання: навіщо тоді народжувати дітей.
Я часто бачу таку картину: живуть батьки у двокімнатній квартирі, мають двох чи трьох дітей. Діти виростають, одружуються та приходять в батьківський дім. Тепер двокімнатна квартира перетворюється в Рукавичку. Кому таке сподобається.
Так, я розумію – не всі батьки можуть придбати для дитини житло, але про це потрібно думати перед тим, як зачинати дитину.
Ми на в Середньовіччі живемо та існують різні засоби контрацепції.
Батьки думають так, як і моя сестра та підганяють мене, мовляв, вони хочуть вже побачити онуків.
Кажуть, що поки ми досягнемо всіх запланованих цілей, народжувати дітей вже буде пізно. Дружина мене повністю підтримує та каже, щоб я нікого не слухав.
Я поділився своїми думками з моїм другом, який займає керівну посаду. Владислав лише сумно покачав головою та сказав, що мої батьки праві. Він колись думав так само як і я:
– Найсприятливіший час ніколи не настане, ти завжди або молодий, або застарий, у тебе або замало, або забагато досвіду. Усі діти приходять вчасно. Ми з дружиною колись теж запланували виконати усі фінансові цілі та тільки тоді вирішили, що повернутися до питання дітей. Та, коли ми досягнули усього, чого бажали, нам з дружиною уже було за сорок та ми побоялися зачати дитини, бо обоє мали хвороби.
Владислав порадив переглянути мої переконання, щоб потім не було пізно.
– От буде виходити твоя донька заміж, а тобі вже 60. З’являться внуки, а ти вже не матимеш здоров’я з ними бавитися. Та й пізня вагітність має багато протипоказань. Всіх грошей не заробиш, а діти даватимуть тобі те, що не купиш за гроші.
