Степан Васильович поважно йшов додому. Щойно зателефонував син і повідомив що одружується. Така радість. Нарешті діждався. Може вдасться діждатися та онуків. Але то потім буде. Наразі треба обдумати свої подальші дії. Адже на весілля потрібно щось подарувати, а в Степана Васильовича ні подарунка, ні грошей. Син сказав, що весілля відбудеться через півтора місяця, час є. Мабуть, з цього місяця почне економити, щоб подарувати сину на весілля гроші.
Син живе в іншому місті. Прийдеться їхати, тому що святкуватимуть там же. І наречена звідти. А Степану Васильовичу за декілька днів до весілля пенсія поступить. Він її повністю подарує. Якось житиме місяць, а що поробиш, така радість, у сина весілля. Віталію тридцять п’ять років. Давно пора одружитися, а він не поспішав. Тому сьогодні Степан Васильович відмовиться від овочів і фруктів, які постійно купує. Відсьогодні економитиме.
Коли прийшов додому, в поштовому ящику помітив лист. Коли вийняв, зрозумів, що давно він лежить там. Цікаво, хто в наш час листи пише? Взяв окуляри, відкрив листа. В ньому пишеться, що Степана Васильовича запрошують в нотаріальну контору. Число і підпис. Датоване місяць назад. Чоловіку цікаво стало, хто його запрошує. Можливо його прийняли за когось іншого? Завтра піде, дізнається що там і як.
В нотаріальній конторі Степану Васильовичу повідомили, що в його є спадок. Чоловік не повірив, звідки? В нього і родичів не залишилося близьких. Є двоюрідні, але в них свої діти. Виявилося, що квартиру йому заповідала двоюрідна тітка. Дійсно тьотя Надя померла понад місяць назад. Але вона йому не говорила нічого, тому Степан Васильович і гадки не мав, кому залишилася квартира. Так допомагав їй і все.
Тьотя Надя завжди жила одна. Говорила, що в молоді роки був у неї чоловік. Прожили декілька років. Подальше життя в них не склалося, тому розійшлися. Вона заміж більше не вийшла, дітей у неї не було. Так і доживала віку одна. Коли вже зовсім немічна стала, запрошувала племінників доглядати за нею. Натомість квартиру залишить. Охочих до квартири виявилося багато, але доглядати за старенькою не бажали.
Одного разу зустрів Степан Васильович тьотю Надю в магазині. Сам не пам’ятає, чого був у тих краях. Вона пожалілася, що розбігаються від неї племінники, як тільки потрібно братися за роботу. Чоловік пообіцяв, що буде навідуватися до неї, допомагати, що потрібно. Ходив до тьоті Наді два роки, поки не померла старенька. Жодного разу не говорили з нею про квартиру. Йому не цікаво було кому залишиться. Після похорону він там не з’являвся.
Спасибі тьоті Наді. Наразі є подарунок сину на весілля. Степан Васильович подарує квартиру. Добрі діла завжди вертаються сторицею. Так і чоловіку. Зробив гарне діло у свій час, віддячила йому тьотя тим же. Якраз у ту хвилину, що потрібно. Не буде Степан Васильович економити. Піде купить собі фрукти, овочі. Адже все так добре склалося. А сину не скаже нічого. На весіллі повідомить. Нехай молодим сюрприз буде. Чоловік задоволений потихеньку пішов у магазин.
