На смітнику мене вже чекало пальто, який я купив в магазині вживаного одягу, навмисно забруднив його в калюжі, одягнув стару шапку та в образі безхатька став слідкувати за донькою

Відразу після народження моєї донечки я зрозумів, що дуже сильно її люблю та нікому не дам її образити. Оля була така маленька та беззахисна в той момент. Я запам’ятав той день на все своє життя.

Потім донечка стала підростати та я ревно стежив за тим, щоб її ніхто не ображав у дитячому садочку. Кожного разу забираючи Олю додому, я запитував чи ніхто її не ображає. Донечка сміялася та казала, що нічого такого немає.

Те ж саме було в школі. Я приходив на усі батьківські збори та дуже хвилювався, коли донька затримувалася з уроків.

І ось настав момент, якого я так боявся. Оля зібралася на побачення з хлопцем. Вони познайомилися на Дні народження її подруги. Перед тим, як донька вийшла надвір, я уважно її оглянув та дав їй усі настанови.

Як тільки вона вийшла за двері, я побіг за нею. На смітнику мене вже чекало пальто, який я купив в магазині вживаного одягу, навмисно забруднив його в калюжі, одягнув стару шапку та в образі безхатька став слідкувати за донькою.

Вона пішла до кінотеатру. Там на неї чекав молодий хлопець, він посміхнувся Олі та вони зайшли всередину. Я тим часом ховався в кущах та дуже хвилювався, щоб мене не побачили. Коли молоді люди вийшли з кінотеатру, то пішли в кафе. Неподалік кінотеатру був заклад, де продавалися дуже смачні круасани з різними начинками. Добре, що в тому кафе були дуже великі вікна та я міг спостерігати за донькою та її супутником з вулиці.

Той хлопець поводив себе пристойно, але я був напоготові. В будь-який момент я міг увірватися в кафе та поставити його на місце. Але мені не було чого хвилюватися рівно до тих пір, поки той хлопець не помітив мене.

Він купив для мене каву та круасан та дав мені зі словами, що я, напевно, голодний. Я подякував та сів на лавці неподалік.

Потім вони пішли в напрямку нашого дому, я пішов за ними. Дорога пролягала через парк та до них причепилися два хулігани. Поки супутник моєї доньки розбирався з одним, другий схопив сумочку Олі. Тут я не витримав та почав розбирання з тим нахабою. Раптом Оля мене впізнала:

Тату? Що ти ту робиш? І чому ти так одягнений?

Місцеві хулігани скориставшись паузою втекли, а я почав своє пояснення:

– Ти перший раз зустрічаєшся з хлопцем, я хвилювався, тому затіяв цю гру в безхатька. Слідкував за вами та тепер я спокійний. Хлопець, який запросив тебе на побачення, мені дуже сподобався: він поводив себе з тобою як джентльмен, купив мені каву та круасан, бо подумав що я голодний, захистив від хуліганів. Приходь до нас в гості, буду радий тебе бачити.

Ми почали сміятися над цією ситуацією та раптом до нас підійшли патрульні поліціянти та сказали, що чули крики. Припустили, що це я причепився до молодих людей, бо я ж тоді був одягнений наче безхатько. Погрожували забрати мене у відділення поліції. Потім ми все їм пояснили.

Без пригод дісталися додому. Згодом новий хлопець Олі Максим прийшов до нас в гості та ми розповіли дружині про пригоду, яка трапилася з нами. Оксана сказала, що не очікувала такого від мене та ще й досі запитує мене які у мене є ще приховані таланти.

Оцініть статтю
Дюшес
На смітнику мене вже чекало пальто, який я купив в магазині вживаного одягу, навмисно забруднив його в калюжі, одягнув стару шапку та в образі безхатька став слідкувати за донькою