В один голос сказали, щоб батько йшов жити у свою квартиру. Вони не допустять того, що без їх відома квартирою розпоряджатися буде якась пристаріла жінка.

Степан і Галина жили в одному домі, в одному під’їзді. Квартира Галини на другому поверсі, а Степана на третьому. Степан давно живе один. Діти після школи поїхали вчитися в столицю, там і залишилися. Дружина померла давно. Один Степан живе років десять. Звик уже, але з роками хвороби чіпляються. Тому добре, коли є хтось поруч.

Галина одинока жінка. В молоді роки виходила заміж, народила сина. Але чоловік не захотів з нею жити, тому подався на заробітки. Назад не повернувся. Сина виховала одна, про заміжжя не думала. Коли хлопець закінчив школу, поїхав також у столицю вчитися. Після навчання виїхав за кордон на заробітки, потім залишився на постійне проживання. Від тих пір Галина бачила сина два рази. Перший раз приїздив перед поїздкою за кордон. Вдруге, коли приїхав, щоб одружитися на дівчині, яка чекала його. Наразі в них є діти, але бабуся внуків бачила лише на світлинах, які присилав їй син.

Степан і Галина здружилися. Два одиноких серця потягнулися одне до одного. Наразі разом ходять на прогулянки. Багато розмовляють, адже життя прожили довге, є що згадати. Уже і не пам’ятають, хто з них перший запропонував жити в одній квартирі разом. Чого ходити по сходинках вверх, вниз. Тяжко вже їм. А так допомагатимуть одне одному, і веселіше буде. Вирішили поселитися у квартирі Галини. Вона на другому поверсі. Степанову здадуть квартирантам. Так і зробили. Степан перебрався до Галини. Речей не багато в нього, але побутова техніка є. Залишати всю квартирантам не хочеться. Хто знає які трапляться? Вирішили балкон у Галини облаштувати під склад. Поскладати все, чим не будуть користуватися.

Місяць прожили добре. Як говориться душа в душу. І надалі так було б, якби хтось не повідомив дітей Степана, що в нього зміни в житті. Сини почали телефонувати кожного дня, допитуватися як його здоров’я. Нічого не запитують, але чутно, що чекають від батька щось. Одного суботнього ранку приїхали обидва сини до батька. Вони стукали у квартиру на третьому поверсі, поки звідти не появилася молода пара і запитали, що їм треба. Чоловіки підняли крики, де їхній тато. Ті крики й почув Степан. Він вийшов, покликав синів на поверх нижче. Сказав, щоб заспокоїлися. Він їм все пояснить.

Галина готувала на стіл, Степан із синами розмовляли в кімнаті. Вислухавши батька, вони в один голос сказали, щоб батько йшов жити у свою квартиру. Вони не допустять того, що без їх відома квартирою розпоряджатися буде якась пристаріла жінка. Галина, почувши таке, образилася. В її квартирі, її й ображають. Але синам Степана було все одно. Вони настоювали, щоб батько забрав свої речі, і йшов жити у свою квартиру. Квартирантам повідомили, щоб виїжджали, а самі перенесли речі Степана до його квартири. Віднині пообіцяли провідувати тата часто. Але більше ніяких жінок.

Галина ображена сиділа у своїй квартирі. За що вони так з нею. Вона не претендує на житло. Степан навіть не заступився за неї.

Оцініть статтю
Дюшес
В один голос сказали, щоб батько йшов жити у свою квартиру. Вони не допустять того, що без їх відома квартирою розпоряджатися буде якась пристаріла жінка.