Мене звати Мар’яна. Нещодавно, ми з моїм чоловіком Станіславом вирішили одружитись. Готувались до цього свята довго. Запрошення підготували, готель і ресторан замовили. Загалом — все як годиться.
Як і кожна дівчина, я хотіла, щоб моє весілля було ідеальним! Ми святкували своє весілля за містом, де можна було прихистити всіх родичів й повеселитись від душі.
Ось і прийшов час трохи відпочити. Всі лише про нашу шлюбну ніч говорили й кепкували. Але вони й гадки не мали, що насправді ми будемо робити? Коли підійматися в номер, то були такі змучені, що випадково не замкнули до кінця двері. У номері ми не втримались і майже увесь час розпаковували подарунки наших гостей, які вони щедро нам дарували. Там були й дорогі й дешеві подарунки й звісно ми обговорювали кожен з них. Але ми тоді не знали, що за дверима все було чути.
Як дядька Степана ми назвали скупим, бо подарував вентилятор вартістю не більше 1000 гривень, бабу Галю дурепою, бо подарувала мені кошик для в’язання й дитячі речі, хоча дітей поки немає, я навіть не вагітна. Загалом — все в такому дусі.
Біля цих подарункових коробок ми й заснули. Вранці я здивувалась, чому всі родичі так похмуро дивляться на нас. Підійшла до матері, а вона як сказала:
“Ви б спочатку навчились перевіряти чи замкнені двері до того, як говорити такі бридкі речі про всю рідню!”
Після цих слів я почервоніла немов буряк. А батько взагалі перестав спілкуватись з моїм чоловіком. Навіть слухати його не хотів. Так соромно було перед усіма. Хотіла ідеальне весілля і сама його зіпсувала.
