Ми замовили банкет та весілля в одному чудесному заміському комплексі ще місяць тому й ось настала пора одружуватись. Всі гості приїхали й привітали нас зі святом. Ми відсвяткували й вже опівночі залишились тільки найрідніші. Решту, посідали в автівки й поїхали додому. Була неділя і ось після опівночі вже в понеділок ми вирішили відпочити після весілля. Батьки пішли у свої спальні, а ми вирішили піти пізніше, щоб трохи ще згадати наші сьогоднішні моменти.
Після ми з моїм чоловіком Олегом підійшли до адміністрації, де нас на рецепції говорять, щоб ми пред’явили документи ваkц _инaції або тecт. Однак, нас організатор не поставив до відома. Потім лише відповів, що думав, що ми маємо й так це знати! Якби ми не вмовляли, але адміністратор не погодився, бо отримав точні інструкції від хазяїна, а телефонувати й турбувати його в такий час відмовився.
Ми навіть до батьків не могли піднятись, а вони слухавки не беруть — певно вже заснули. Ми опинились в скрутній ситуації — справжня халепа як в попелюшки після 12.
Ми вирішили поїхати до родичів в село, бо ресторан вже зачинили. Нам організували транспорт й ми помчали туди. Однак, й тут виявились пригоди. Водій, що нас віз, був на підп итку. Всю дорогу ми тільки й гадали, чи доїдемо до родичів. У дорозі майже двічі оминули небезпеку зі стовпом, зб _или оленя й двічі кружляли на кільцевій. Родичі не повірили, коли о пів на 3 ночі ми постукаємо їм у двері й попросимо переночувати. Вони погодились звісно. Наступного ранку ми поїхали розбиратись. Хазяїн, звісно, вибачився за себе й адміністратора, а організатор навіть слова не вимовив.
