Світлана тихо плакала. Сьогодні донька повідомила, що вагітна, і з Денисом посварилися. Повідомляти про те йому не збирається. Та й Денис уже поїхав до своїх батьків. Так що і говорити немає кому. Світлана згадує свою молодість. Така ж горда була. Коли її коханий залишив, також не призналася про вагітність. Так і ростила Анну одна. Мріяла, що донька щасливішою буде від неї, а виявляється йде по маминій доріжці. Робити немає що, виростять дитину. Шкода тільки, що Анна молода, тільки вісімнадцять виповнилося. Ні освіти, ні роботи.
В призначений термін народила Анна хлопчика, коли поглянула вперше, заплакала. Ніколи їй не забути Дениса. Ось він, на руках у неї. Схожий як дві краплі води. Навіть родима пляма біля вуха. Хлопчика Анна назвала Ромою. Наразі жили утрьох. Світлана працювала, Анна виховувала сина. Згодом призвичаїлися, так що встигали все і гроші мали. Хлопчик зростав спокійний, багато клопоту мамі й бабусі не завдавав.
Одного разу у двері подзвонили. Коли Світлана відкрила, на порозі стояв Денис. В руках тримав конверт з дитиною. Світлана мовчки пропустила чоловіка у квартиру. Він прийшов зі своїм сином, якому виповнилося один місяць. Його мама померла під час пологів. Світлана взяла дитину, пішла в кімнату, а Денис і Анна залишилися на кухні. Про що вони розмовляли і як довго, Світлана не пам’ятає, заснула біля дітей. Та наступного дня Анна повідомила, що Денис залишається жити з ними. Мама не проти.
Молодість є молодість. Потрібно навчитися виправляти свої помилки, як у випадку Дениса й Анни. З них вийшла прекрасна сімейна пара. Згодом народилася донька, але то вже інша історія.
