Я потрапила в непросту ситуацію та мені довелося брати свого сина з собою на роботу. Важко розуміти, що в цьому житті я не можу ні на кого покластися.
Коли я була молодою та наївною, то вважала, що мій чоловік здатний покласти все до моїх ніг.
Я не маю батьків, їх не стало коли мені виповнилося вісімнадцять років, відтоді я жила одна та сама про себе дбала. Я щиро надіялася, що колись мені зустрінеться чоловік, з яким мені захочеться жити до кінця своїх днів. В такий момент я познайомилася з Володимиром. Він сам родом з села, винаймав житло у місті та працював тут, на вихідних їздив до матері в село та допомагав їй. Він єдиний, хто у неї залишився. Володимир так гарно відгукувався про свою маму, так старався для неї… Це було дуже мило та я подумала, що він буде хорошим чоловіком та саме такого я й шукала.
Ми почали зустрічатися та невдовзі коханий переїхав до мене. Одружилися та стали чекати на дитину. Володимир вже не міг так часто їздити до своєї мами та вирішив забрати її до міста. Запитав мене чи не проти щоб вона жила з нами. Я сказала, що це не найкраща ідея, адже молодій сім’ї потрібно жити окремо. Через це наші зі свекрухою стосунки почали псуватися.
Згодом Галина Семенівна обміняла свій будинок в селі на квартиру в місті. Так співпало, що та квартира була у нашому будинку. Галина Семенівна стала частим гостем у нашому домі. Її було дуже багато. Крім того, свекруха любила переманювати увагу свого сина на себе, тим самим докучаючи мені. Жінка не хотіла ні з ким ділити Володимира та вважала мене перешкодою для її щасливого життя.
Щоб посварити нас, вона вдавалася до брудних методів. Приходила до нас додому та критикувала мене як господиню. Іноді вона псувала мені нерви своїми дзвінками. В такий період свого життя я дуже надіялася на захист. Але Володимир сприймав все як належить та казав, щоб ми не сварилися, адже він нас любить однаково. А хто ж свариться? Галина Семенівна сама провокує скандали.
Після народження нашого сина ситуація ще більше погіршилася, у свекрухи з’явилося ще більше приводів для того, щоб критикувати мене. Володимир знову нічого не зробив. Через те мої почуття до чоловіка почали поступово згасати.
Одного разу, коли Макар був в дитячому садочку, до мене зателефонувала вихователька та сказала, що він увесь палає. Мені довелося відпроситися з роботи та їхати за дитиною. А потім сталося те, що поставило крапку в наших з Володимиром стосунках. Я зателефонувала до чоловіка та попросила нас забрати з дитячого садочка. Володимир був на автомобілі, який, до речі, купила я. Але чоловік сказав, що зараз він зайнятий, бо вони з Галиною Степанівною поїхали купувати їй продукти додому.
Мені це здалося дуже дивним, адже це не причина мені відмовляти. Потім в розмову втрутилася свекруха та почала звинувачувати мене у тому, що я погано слідкую за Макаром та це через мене він захворів. Володимир в черговий раз не заступився за мене. Я сказала, що з усім впораюся сама, викликала таксі та ми поїхали додому.
Наступного дня мені потрібно було терміново доробити звіт перед тим, як йти на лікарняний, але перед тим, я повинна була вирішити одну дуже важливу справу. Я зібрала усі речі Володимира та коли він повернувся, я попросила його віддати ключі від мого автомобіля, віддала йому речі та сказала, що ми розлучаємось. Володимир дуже сильно кричав на мене що було йому властиво в останні роки нашого сімейного житті, але я не зважала на його крики.
Тепер у мене починається абсолютно нове життя.
