Я довго не могла знайти собі пару, до двадцяти шести років в мене не складалося серйозних стосунків. Хотілося, щоб біля мене був надійний та добрий чоловік. Тож коли зустріла Руслана він здався мені саме таким, ідеальним у всіх відносинах. Ми з ним однолітки, багато спільних інтересів, після року зустрічей ми одружилися. Перші два роки ми жили без дітей, адже не вдавалося завагітніти. І ось нарешті довгоочікувана радість, Бог послав нам прекрасну дівчинку.
Але з того часу не найкращі зміни прийшли в нашу сімейну ідилію. Руслана неначе підмінили. Спочатку через постійну втому та недосипання я не звертала на то уваги, але коли Даринці виповнилося рік я була не приємно вражена. Саме під час святкування доньчиного першого року я взяла до рук телефон свого чоловіка, адже свій забулася зарядити, а потрібно було зателефонувати. В саме той час на телефон прийшло повідомлення доволі інтимного характеру. До кінця вечора я провела себе неначе на голках, адже не хотілося зіпсувати доньчине свято.
Коли ми залишилися з чоловіком на одинці я почала вимагати пояснень. Саме жахливе те, що він, мабуть, був радий, що я про все дізналася. Виявляється, що вже більш ніж рік він шукає для себе розваги. Він не просто має коханку, адже її потрібно утримувати, уявляєте? Він просто на різних сайтах знайомиться з дівчатами на кілька зустрічей і після цього кидає їх.
Та головне, що звинуватив він у всьому мене. Мовляв, це я своєю поведінкою спровокувала його. Що через те, що йому не вистачало зі мною він знайшов на стороні. Я всю свою любов віддала донечці, а він, бачте виявився обділеним.
Дійсно останній триместр вагітності був важкий, я майже весь час була в лікарні. Після пологів я також довго відновлювалася, лікарі заборонили навіть думати про інтимне життя. Дитина весь час вимагала уваги, я втомлювалася, навіть у душ вийти було проблемою. А Русланові, виявляється в цей час хотілося ласки та уваги. Але ж мені також хотілося підтримки. Так я дійсно стала менше приділяти йому уваги, як чоловікові, можливо через втому й гормони, та це ж все можна було пережити разом.
Та най більше мене приголомшили його слова, що він не хоче ні сім’ї, ні дитини. Мовляв, це все не те про що він собі мріяв. Що дитячі крики по ночах його дратують, а я зі своїм характером набридла. І взагалі, що це моє рішення народжувати, а йому без дитини було краще, це Даринка зруйнувала наші відносини.
Після таких слів я не хочу навіть бачити свого чоловіка. Мабуть, наше сімейне життя прийшло до свого закінчення. Навряд чи зможемо щось виправити.
В саме той час на телефон прийшло повідомлення доволі інт _имнoгo характеру. До кінця вечора я провела себе неначе на голках, адже не хотілося зіпсувати доньчине свято.
