В школі мене дратували товстуха. Щоб така товста я була, ні. Просто соромилася свого тіла, а діти злі, відразу помічають все. Так і зі мною. Я соромилася себе, а натомість з мене сміялися ще більше. Дівчата говорили, що хочуть дружити зі мною. Я вірила. А виявлялося, коли поруч я, то вони виглядали справжніми красунями.
Вдома я плакала, мама з татом умовляли мене не поспішати з висновками. Що я красуня, просто цього не зовсім помітно. Ось підросту і сама побачу, наскільки то правда. Мама розповідала, що в моєму віці вона також була повненька, просто не зациклювалася на собі, тому й не дражнили її діти. Як подумати, то й справді, в нашому класі є Наташа. Вона дійсно товстенька, але з неї не сміються. Тому що на кожного кривдника вона кидається з кулаками, її не чіпають.
Після закінчення школи всі роз’їхалися. Я також виїхала зі свого маленького містечка, спочатку вчилася, потім працювала. Про насмішки давно не згадую. Коли вчилася в інституті, розквітла, трішки схудла. Вийшла заміж, маю двох діточок.
На десяту річницю зустрічі однокласників мені прийшло запрошення. Я вирішила піти. Ми всією сім’єю поїхали до моїх родичів. Поки рідні розмовлятимуть, я піду на зустріч. Чоловік пропонував мені, що піде зі мною, та я відмовилася. Вже не та скривджена дівчина, наразі зумію себе відстояти.
Коли прийшла в школу, там зібралися майже всі. На мене дивилися здивовано. Видно, що довго згадували, хто ж до них прийшов? А коли впізнали, хлопці наперебій засипали компліментами. А дівчата стояли й заздрісно дивилися на мене. Наразі помінялися місцями. Я худенька, струнка, коли дізналися що маю двоє діток, не могли повірити. Запитували як мені вдається так гарно виглядати. А мої однокласниці виглядали як сорокарічні тітки. Розпливлися, не впізнати тих дівчат, які поруч зі мною намагалися показати свою красу. Наразі до мене не підходять. Розуміють, як некрасиво виглядять на моєму фоні.
Я давно не ображаюся, просто знаю, все у нас всередині. Якою захоче стати, так і буде, не інакше.
