Ми з татом удвох залишилися, коли мені виповнилося шість років. Я пам’ятаю, як довго кликала маму, як тато зникав на кілька днів, а мене до себе забирала сусідка. Як сварила потім його, що залишив маленьку дівчинку одну у квартирі. Обіцяла викликати органи опіки, якщо тато не візьметься за розум. Я все те слухала, але сама не розуміла, про що говорить тьотя Рая. Та все ж таки слова сусідки подіяли, тато більше не залишав мене одну у квартирі.
В школу ми йшли удвох із татом. Я оглядалася на інших дітей, яких за руку вели мами. Запитувала у тата, де моя мама. Тато ніжно відповідав, що мама не зможе жити з нами, але спостерігає за своєю крихіткою завжди. І якщо мені потрібно щось розповісти мамі, то це можна зробити перед її світлиною, і мама почує.
Коли я перейшла в четвертий клас, тато познайомив мене з тьотею Танею. Сказав, що вона житиме з нами й мені з нею потрібно порозумітися. З Танею в нашій квартирі став жити її син. З Єгором ми насторожено дивилися одне на одного, та згодом звиклися, навіть дружити почали.
Тьотя Таня добра жінка, мені з нею легко. Я нарешті відчула, що таке ласка. Не мамина, ні, але з Танею добре почуваюся. Ми з Єгором росли, грошей у батьків не вистачало. Тато познайомився з одним чоловіком, який їхав на заробітки, вирішив їхати також. Ми всі відмовляли його, неначе відчували біду, та тато все одно поїхав. Вже через пів року приїхав додому дуже хворий. В лікарні нам сказали, що пізно звернулися. Лікувати будуть, але наслідки можуть бути різні. Через місяць тата не стало.
Я залишилася з Танею і Єгором. В непростий для нас час, ми ще більше зблизилися, віднині Таню стала називати мамою. Після закінчення школи я закохалася в Єгора. Для мене це стало несподіванкою. Адже все життя разом, нічого не відчувала, а тут закохалася. Єгор відповів взаємністю. Наша мама радіє, діти поряд із нею. А я щаслива, що в мене така сім’я. Через два роки одружилися з Єгором, коли він закінчив навчання.
