Ми з чоловіком одружилися і планували вагітність. В нас не вийшло з першого разу. Та й вийшло завагітніти через два роки. Наш синочок був дуже бажаним і довгоочікуваним.
Святославчик до трьох років ріс абсолютно здоровою дитиною. А потім почав часто хворіти. Ми не знали, що тоді трапилося. Але від лікаря ми майже не виходили. І основне, що симптоми у дитини були зовсім не чіткі.
Нам порадили здати всі аналізи для більшого розуміння того, що відбувається з Світославчиком. Ми це зробили. У нашого сина виявили щось дуже дивне. Одне, що нам сказали – потрібне переливання крові.
У дитини рідкісна група. Така ж як у мого чоловіка. От тільки чоловік мав жовтуху в дитинсві і не міг стати донором крові. Тоді лікар нам запропонував поговорити з батьками чоловіка, адже у когось з них мала б бути така ж група крові.
На наш великий подив у свекрузи і свекра була кров однієї групи, але зовсім не такої, як у їхнього сина. Ох і скандал тоді розгорівся. Свекор запідозрив свекруху у зраді, свекруха божилася, що ніколи йому не зраджувала. А мій чоловік не розумів, як таке взагалі можливе.
Ми зателефонували лікарю з сумними новинами. Та й він нам підтвердив, що очевидно мій чоловік не рідний своїм батькам. Сварки у них не вщухали. А тоді свекруха пригадала, що разом з нею в один день народжувала її одногрупниця. Також сина.
З горем пополам ми віднайшли цю жінку. Свекруха з порогу уточнила яка у неї група крові. Виявилося, що така, як у мого чоловіка.
Це означало лише одне – їхніх синів переплутали в роддомі. Ми стояли на сходах в під’їзді, а свекруха намагалася їй пояснити нашу ситуацію. Потім стала на коліна і розплакалася з словами:
– Врятуй свого онука.
Вона нам не повірила, та й взагалі подумала, що ми якісь ненормальні. Та підійшов її син і сказав, що це можна легко перевірити. Вони всі здали аналіз на ДНК. Все виявилося правдою. Хлопців поміняли.
Та жінка не знала як реагувати, точно так само як і всі інші. Хоча, єдине, що мене тоді хвилювало – життя мого сина. Вона погодилася і здала свою крову. Ми зробили переливання і врятували дитину.
Ось така дивна у нас вийшла історія. А якби не хвороба Святославчика, то ніхто б ніколи і не дізнався правди. Та й зараз ми товаришуємо всі разом. А моєму чоловіку важко усвідомити, що у нього дві мами і два тати, так само як і його брату.
