Дід Микита проживав разом із сім’єю внука Андрія. Колись в його трикімнатній квартирі вони проживали разом із дружиною Марією. Дітей своїх у них не було. Тому весь вік прожили удвох. Вони й надалі так жили б, якби не один страшний день. В той день Марія пішла купити хліба, і не повернулася. На вулиці їй стало погано. Вона впала. Люди обходили стороною немолоду жінку. Довго лежала, поки не підійшов молодий чоловік.
Він тут же викликав швидку допомогу. Машина приїхала швидко, але вже пізно спасати Марію. Якби люди не такі байдужі й вчасно викликали швидку, вона залишилася б жива. Про це дід Микита дізнався пізніше. А тоді горе застелило очі. Він погано пам’ятає все, що було після того, як не стало дружини. Тим молодим чоловіком і був Андрій. Коли познайомилися, часто заходив провідати діда Микиту. Йому одному погано.
А коли Микита Іванович дізнався, що Андрій із дружиною і двома доньками проживає на найманій квартирі, запропонував переїхати до нього. Квартира велика, всім місця вистачить. І дід не один житиме. Спочатку Андрій відмовлявся, мов родичі проти будуть. А коли дізнався, що рідні в діда немає, погодився переїхати. Дійсно так краще, разом веселіше. І набагато дешевше, ніж жили на найманій квартирі. Наразі він сам платить комунальні, діду не дозволяє.
А Микиті Івановичу так навіть краще. Наразі пенсії вистачає не тільки на ліки, а і заощадити потроху. Спочатку дід намагався допомагати дружині Андрія. Вечерю приготує, поки вони всі додому поприходять. Дівчатка зі школи приходять раніше. Пообідають, і сидять у кімнаті з дідусем. Він їм багато цікавого розповідає. Потім домашні завдання учать разом. З дідусем цікаво. Він завжди знає що сказати, чи допомогти інколи. Взагалі то програма в школі не та що раніше.
Так живуть вони декілька років. З деяких пір дружина Андрія почала жалітися, що їй важко за дідусем доглядати. Він старенький, може його в будинок для літніх людей визначити? Адже йому багато років. А якщо зляже, хто за ним доглядатиме. Цю розмову почув Микита Іванович. Він пішов у свою кімнату, і кілька днів не виходив звідти. Андрій почувався винним. Нагримав на дружину, що таке придумала. Чи не пам’ятає в чиїй квартирі живе, щоб отак ображати дідуся.
Але від тих пір відносини між дідом і Андрієм і його дружиною, погіршилися. Дід Микита, як і раніше, зустрічав дівчат зі школи, годував. Робили домашні завдання в його кімнаті. Але увечері до столу не виходив. Так і сидів у своїй кімнаті. Андрій вже й пробачення попросив, але дід все одно не йшов. Дружина ж Андрія і не думала вибачатися. Вона вважала себе правою. Не пам’ятає вже, кому повинна завдячувати проживанню в цій квартирі.
Через рік дід помітно ослаб. Став ще нижчий. Ходив мало, і то з паличкою. Шаркав ногами, від чого дружина Андрія аж кривилася. Так діяв на неї дід Микита. Але розмову про будинок для літніх людей більше не заводила. Вона бачить, як доньки горнуться до діда. І їй не потрібно думати, де вони та з ким. Але дратує її Микита Іванович. І нічого з цим не поробиш. Останнім часом зовсім не хотілося їй іти додому.
Одного разу дідусь не вийшов із кімнати. Інколи хоч і не виходив, але чутно як він там шаркає. А це тиша. Андрій заглянув у кімнату до дідуся і застиг на місці. Не стало Микити Івановича. Після похорону, в його кімнаті перебирали речі. Дівчатка заглянули в шухляду. Там на самому низу під речами, лежали чотири конверти. На кожному ім’я. Один конверт Андрія, другий його дружині, і два для дівчат кожній окремий.
Коли відкрили, в кожному лежали гроші. Все що залишалося до кінця місяця від пенсії, дідусь розкладав по чотирьох конвертах порівну. Дружина Андрія плакала. Вона тільки наразі зрозуміла, як дідусь любив їх усіх. Про всіх подбав, і про неї пам’ятав. І ще знайшли заповіт, в якому все своє майно заповідає Андрію. Тільки тепер зрозуміли, яке коротке життя. Здавалося живе людина довго. А як подумати, то пролітає те життя, не встигнеш і оглянутися. Від тих пір сім’я в них стала дружніша. Вони багато спілкуються між собою. Доньки стали розповідати батькам про їхнє життя в школі, про подруг, друзів. Адже раніше ні тато, ні мама не цікавилися як вони живуть. Про все те розповідали лише дідусеві.