Одного разу дружина запропонувала мені купити для нас окреме житло. Потрібно якось відокремлюватися від батьків і вступати у доросле життя.
Батьки жили біля міста. Найнеобхідніші продукти ми будемо купувати кожного тижня і завозити. Але вони не повинні знати точну адресу нашого проживання. Не потрібні нам зайві гості. А мова йшла про неблагополучних батьків дружини.
Спочатку я навіть не знав, як на це все реагувати. Особливого права голосу мені ніхто не давав. Як було дивно перевозити речі в таємниці від усіх, ніби злодії. Я мусив шукати нову роботу, адже до тої було їздити дуже і дуже далеко. Дружина теж переживала. Обоє ми були, наче на голках. Що ж буде далі, якщо батьки Аліси знову почнуть приходити до нас?
Роботу мені було знайти важко. Тож спочатку я зміг влаштуватися лише ліфтером. Часто траплялися випадки, коли нам з колегами потрібно було рятувати людей, що застрягнули у ліфті. На цей раз «у пастці» опинилася жінка.
Ми старались якомога швидше врятувати жінку. Не встигли двері ліфта відчинитися, незнайомка кинулась нам дякувати. Вона сильно перелякалась поки знаходилась у замкненому просторі. Тож я старався також її підтримати і заспокоїти. І якось на ментальному рівні мені здалося, що ця жінка особлива. Після декількох хвилин спілкування навіть не захотілося розлучатися.
Саме тоді я переконався, що любов з першого погляду існує. В той вечір було доволі пізно і я вирішив провести дівчину додому. Все ще відчувався її страх і переживання. На щоках досі блищали сльози. Автоматично мені захотілося її пригріти, обійняти, заспокоїти. Вона зайшла в під’їзд і двері його захлопнулись.
Ввечері я пішов вкладати дітей спати, дружина мила посуд на кухні. В цей час в моїй голові промайнули спогади про той випадок. І якось ставало не по собі. Нібито перша зустрічна дівчина, а з голови ніяк не виходить. Вона така мила, гарна, ніжна, навіть коли плаче.
На наступний день якась невідома сила змусила мене підійти до її дому. Сусіди почали випитувати, хто я і що хочу. Тож довелося придумати легенду про те, що я дальній родич. Поговоривши із сусідкою, вдалося зрозуміти, що чоловік чарівної леді пропаща людина – п’є вже декілька років, ніде не працює і лише нерви Олені мотає. І при цьому в пари є діти.
В якійсь мірі ця інформація мене порадувала. Тепер я точно знав, що можу повертатися до сім’ї, з цією жінкою мені не місце. В мене і своїх проблем вистачає, а не ще перейматися чужими.
Стало жити легше.
