Коли моєї дружини не стало, я залишився один. Дітей у нас не було, а всі мої родичі проживали за кордоном. Мені не хотілося їхати з України. Щоб не відчувати себе самотнім я влаштувався на роботу водієм автобуса. Мій рейс пролягав з обласного центру в село. Я дуже люблю кудись їхати. Крім того, в автобусі їдуть доволі цікаві співрозмовники. Я потоваришував з одним чоловіком середніх років. Олександр був викладачем в університеті та щодня їздив на роботу з села. Проживати у місті йому не хотілося та й він доглядав хвору матір.
Олександр розповів мені про свою долю. З першою дружиною у нього не склалося життя. Вона систематично зраджувала Олександра з іншими чоловіками. В результаті завагітніла від одного з коханців та пішла від Олександра. Вдруге спробувати щастя чоловік боявся.
Ми всю дорогу розмовляли з моїм новим знайомив та час проходив дуже швидко.
Якось я відчув, що погано себе почуваю та не зміг вийти на роботу. У мене навіть не було сил, щоб викликати швидку. Цього ранку я лише відчинив вхідні двері та відчув сильну слабкість, насилу дістався до ліжка та пролежав там до тих пір, поки Олександр не прийшов мене провідати. В той момент я думав, що моєму ж иттю наc _тав k інець, було важко дихати та потемніло в очах, шуміло в вухах та здавалося, що все моє тіло налите свинцем.
В той день Олександр як і зазвичай вирушив на роботу. Він не побачив мене на роботі, почав хвилюватися. Дізнався мою адресу та прийшов. Як згодом виявилося, він врятував мені життя. Олександр викликав швидку та був зі мною аж поки мене не поклали в палату. Потім він приходив, щоб мене провідати. Не кожен здатен на такий вчинок та мені дуже приємно, що він згадав про мене. Лікарі сказали, що мій друг є моїм рятівником.
– Ви так багато живете, чому ж працюєте на роботі, – запитав мене якось мій друг.
– Це для того, щоб не відчувати себе самотнім. Тут у мене вже нікого немає, всі родичі за кордоном. Мені по суті гроші не потрібні.
Згодом мене виписали та Олександр якось сказав, що нещодавно не стало його матері. Мені було дуже шкода що так сталося, проте була й хороша новина – Олександр планує одружуватися. Його дружина з іншого міста. Я зрадів за нього та ми обмінялися адресами.
На цьому наші дороги розійшлися. Час від часу ми спілкувалися в соціальних мережах, вітали один одного зі святами. Я розповідав йому про своє життя, на той момент я в же не мав сили працювати, а лише зрідка виходив прогулятися до парку.
Та згодом лікарі сказали мені невтішну новину. Я дуже хворий та мені залишилося недовго. Я зрозумів, що мені потрібно скласти заповіт. За час роботи водієм автобуса у мене назбиралася кругленька сума та я вирішив, що заповім її разом з квартирою Олександру. Він мій єдиний друг та йому ці гроші з квартирою знадобляться. Олександр часто писав, що вони з дружиною щасливі разом, але грошей їм не вистачає та ще й вони орендують житло. Я ніколи не забуду як він врятував мені життя.
Перед тим як покинути цей світ я написав другу листа, якого просив віддати Олександру після моєї смерті разом з оголошенням заповіту.
