З Павлом я познайомилася на четвертому курсі. Він подобався мені давно, але я не наважувалася навіть з ним заговорити. Познайомилися ми на студентській вечірці, хлопець провів мене до гуртожитку й попросив номер телефону. Так ми почали зустрічатися.
Одразу після завершення навчання в університеті я вийшла заміж, взявши на себе зобов’язання, до яких не була повністю готова. Моя мати мене жаліла. Тож вдома у мої обов’язки входило небагато: підтримувати лад у своїй кімнаті та поливати квіти. Прибирала, куховарила, прала, прасувала, купувала продукти – мама.
Я неодноразово хотіла їй допомогти. Бачила ж, як вона втомлюється, а вона мені завжди говорила: «Ще встигнеш на свій вік наробитися. Відпочинь. Ніхто тебе не пожаліє окрім матері»
Тож, як ви могли, зрозуміти, господиня з мене вийшла ніяка. Проте я старалася. Читала рецепти, дивилися кулінарні телепередачі, готувала по відео. З пранням та прибиранням розібратися виявилося не складно.
Незабаром я стала матір’ю двох дітей, тож ведення домашнього господарства та догляд за дітьми лягли на мої плечі.
Мій чоловік Павло людина хороша, але, на жаль, він не дуже допомагає мені по дому й з дітьми. Паша частіше звертає увагу на мої помилки, ніж пропонує допомогу. Замість того, щоб мовчки стати й допомогти мені з якоюсь роботою або зробити з дітьми уроки, він наче навмисне вишукує за що можна мене посварити. Мені дуже прикро, що чоловік не цінує моєї праці й натомість лише принижує.
Одного разу Павло повернувся з роботи в поганому настрої, що останнім часом трапляється дуже часто. Він ще з порогу почав кричати, що у нас у передпокої брудно на підлозі. А це все тому, що він же й насмітив, бо не чистить своє взуття після вулиці. Потім йому не сподобалося, що на вечерю я приготувала запечену картоплю, а він хотів вареників. Я що екстрасенс, щоб читати його думки? На десерт він вилаяв мене за те, що пральна машинка не відіпрала його форму. Мій чоловік грає у футбол у вільний час. Якби ж він привчився прати форму одразу після гри, то можливо вона б і відіпрала плями від трави та бруду.
В усіх його бідах була винна лише я. Раніше я б проплакала усю ніч, адже дуже боляче не отримувати підтримки від того, кого ти любиш. Однак цього разу я вчинила інакше. Тепер готую їсти лише тоді, коли чоловік сам попросить й скаже конкретно, що він хоче. Речі ми перемо окремо. Я свої та дитячі, а Павло – свої. У квартирі кожен прибирає після себе. Я більше не вилизую все помешкання чи не кожного дня.
Завдяки новим змінам у нашому подружньому житті, мені вдалося пригадати, що важливо поважати себе за будь-яких обставин і не дозволяти нікому підривати цю самооцінку, навіть якщо ця людина – твій коханий чоловік.
Тепер чоловік взяв на себе ті обов’язки, які я виконувала. Після тієї грандіозної сварки, яка стала поштовхом до побутових змін, Павло не виїдає мені мізки одразу після пробудження. Він зайнятий зборами, приготуванням сніданку, пакуванням їжі в лоток. А ввечері повертається додому зовсім з іншою поведінкою. Він більше не зривається на мені, говорить спокійно та навіть ніжно. Не повірите, але нещодавно Павло подарував мені квіти просто так.
Завдяки цьому досвіду, після майже десяти років шлюбу, я зрозуміла важливість самоповаги за будь-яких обставин. Дорогі жінки! Не дозволяйте нікому, навіть коханій людині, принижувати себе та знецінювати вашу роботу. Любіть себе та пам’ятайте зі своїм чоловіком ви мусите бути партнерами. Це означає рівні права та рівні обов’язки. Знаходьте час на себе та відпочинок. Ви дійсно цього варті!
