Я, звичайно, стверджувати, що моя сестра погана хазяйка не стану. Це занадто гучна заява. Якось у нас виник конфлікт на фоні того, що у їхній сім’ї заведено доїдати харчі за дітьми, якщо вони не осилили. Як же можна допустити, щоб щось пропало?
Ми захотіли на вихідних вирішити питання щодо ремонту в будинку нашої бабусі. Все життя ми їздили до неї на літо, а згодом і відвозили туди своїх дітей. Тож хотілося б зробити старій приємно і попіклуватися про її затишок.
Вранці я прокинулась із думкою, що потрібно іти щось готувати, а продуктів купити я вчора не встигла. Тому потрібно бігти в супермаркет, на базар і працювати над сніданком. Та коли я скуплялась, до мене зателефонувала Аліна і сказала, що через годину чекає мене у себе. Разом і поснідаємо.
Я занесла покупки додому, приготувала сніданок на швидку руку для дітей, взяла смаколики до кави і поїхала до сестри. Не встигла я натиснути на дзвінок, двері відразу відчинилися. Аліна сказала, щоб я роздягалась і проходила, а сама побігла на кухню. Тож я зняла пальто і попрямувала за нею.
Тоді вона взяла зі столу тарілку з борщем, яку вже хтось їв і долила туди свіжого із каструлі. Вручила своєму чоловікові. Тоді взяла іншу тарілку з залишками борщу, долила знову ж таки з каструлі і поставила переді мною.
– Ось, пригощайся. Це Мішка не зміг доїсти, а я тоді ще гарячого долила. Такий вже смачний і наваристий борщик у мене.
Я ж скривилась і попросила поміняти мені тарілку.
– Ти що не можеш за племінником доїсти? Він же не чужа тобі людина. Одна кров тече.
– А до чого тут племінник чи ні? Я просто хочу слідувати правилам гігієни і їсти з чистого посуду. Хіба це так багато?
Зчепивши зуби, Аліна схопила чисту миску і налила борщу з каструлі. Я, чесно кажучи, не думала, що з’їм так багато. Але вже через силу мусила це зробити. Адже за столом розмова далі і так не клеїлась. Тоді я згадала, що принесла еклери до кави. Пішла в коридор і дістала із сумки більшу частину. Декілька штук залишила дітям.
За кавою ми так нічого й не обговорили. Після неприємної ситуації вже було не до того ремонту. В повітрі витала незручна тиша. Тож вирішили перенести питання на наступний день.
І ось я підійшла до свого пальта, взяла пакет, відкрила, а там надкушені еклери. І тут я помітила бігаючих по хаті племінників, що обмазані заварним кремом. Сестра побачила мій збентежений погляд і випереджаючи будь-які питання відповіла:
– Ну, трішки з’їли вони і що? Це ж діти.
На емоціях я віддала весь пакет Аліні і сказала:
– Будь ласка! Смачного!
З того дня мене прямо дратує їхня сім’я. Якось дивно себе поводять ще й всім родичам розповідають, що я якась не така.
