Світлана виховувала свого сина одна. Так сталося, що з чоловіком розійшлися мирно. Лише потім дівчина дізналася, що вагітна. Але повідомляти наразі колишнього чоловіка не стала. Навіщо? Все одно жити разом не будуть. Тому вирішила виховувати сама. Робота в неї хороша, до декрету назбирала трохи грошей, щоб потім жити спокійно, поки дитя мале. Так і жила, ростила сина собі на радість. Женя виростав допитливим. Інколи несила відповідати на його запитання.
Коли хлопчику виповнилося вісім років, виявили пухлину. Світлана обійшла всі можливі клініки, водила Женю до найкращих лікарів. Всі відповіли одне і теж. Операцію робити тільки за кордоном. Але стоїть вона дорого. Гроші потрібно зібрати якнайшвидше. Від цього залежить життя сина. Світлана спробувала взяти кредит, але тієї суми, яку зможуть їй дати, не вистачить. Навіть половини не буде. Відчай охоплює дівчину.
Одного разу Світлана прийшла в лікарню. Женя в той час лежав, підтримували стан здоров’я. В той час до лікарні приїхав спонсор. Вони з головним лікарем ішли по коридору. Медсестра шепнула Світлані, щоб вона просила того чоловіка про допомогу. Тільки такі люди можуть допомогти. Інакше їй не знайти грошей. Дівчина роздумувала не довго. Вона ступила назустріч чоловікам, і почала швидко говорити. Боялася, що її не стануть слухати. Чоловік жестом зупинив Світлану. Спочатку спитав, як звати її й сина. Потім представився сам: Вадим Петрович. Запросив жінку до кабінету головного лікаря і лише там спитав, яка в неї справа. Світлана не поспішаючи розповіла про хворобу Жені, що потрібно лікувати за кордоном, і скільки коштує лікування. Вадим Петрович вислухав не перебиваючи. Потім сказав, що відповідь буде через три дні. Сьогодні увечері він вилітає у відрядження, через три дні приїде і вони все вирішають.
Три дні для Світлани тяглися неначе три роки. Нарешті телефонний дзвінок. Вадим Петрович просив терміново зустрітися. Та зустріч була вирішальною. Він сказав, що допоможе Світлані вилікувати сина, натомість вона повинна дати згоду вийти за нього заміж. Така угода не опечалила дівчину. З усього вона зрозуміла одне слово, допоможе. Тому без вагань погодилася. В той же вечір лікарі почали готувати Женю в закордонну клініку.
Минуло три місяці. Світлана з сином повертаються додому. Хлопчик веселий, розмовляє з мамою. А мама щаслива. Вилікували її синочка. Зустрічав їх Вадим Петрович. За час, коли Світлана з Женею лежали в клініці, чоловік неодноразово провідував їх. Дівчина звикала до цього серйозного чоловіка. Навіть подобався трошки. Але кохання не було. Вони домовилися, що розпишуться, як тільки Женя видужає.
Світлана боялася цих відносин. Чоловік старший від неї на десять років. Як жити без кохання, не уявляє. Але заради сина погодилася, тому слово потрібно додержувати. Через місяць вони розписалися. Сказати, що життя в них складалося добре, то нічого не сказати. Вони часто сварилися, потім мирилися. Якось так склалося, що нарешті знайшли підхід один до одного. Через три роки в них народилася дівчинка. Женя Вадима Петровича називає татом. Світлана не уявляє, як жила раніше без свого коханого і друга Вадима. Він для неї став змістом життя. Підтримає, порекомендує, все що Світлана робить, то все заради їхньої сім’ї. В якій турбота і любов на першому місці.
