Ольга поспішала на роботу і тільки вийшла з підїзду, як раптом згадала, що залишила мобільний удома. Не вагаючись, Ольга повернулася назад, викликала ліфт і… застрягла на восьмому поверсі!
Сидячи в тісній кабіні і чекаючи, доки прийдуть майстри, вона почула знайомий голос свого чоловіка Миколи. Він розмовляв з Марічкою, сусідкою з сорокової квартири.
Марічко, рідна моя, шепотів Микола, не можу дочекатися вечора, коли ми знову будемо разом.
Сьогодні після десятої, відповіла вона. Чоловік на нічній зміні цілий тиждень. Піде о дев’ятій з половиною і до ранку його не буде. Ти також будь обережний.
То й добре, радісно сміявся Микола. Як же я щасливий, що ти поруч.
Ольга спочатку не могла повірити їй здавалося, що це не її Микола. Але почула згадку про своє імя, і сумнівів не залишилося чоловік зраджує їй зі сусідкою. Все стало на свої місця: ось куди чоловік «гуляє» щовечора, буцімто «дихає свіжим повітрям».
Ось так воно! подумала Ольга, повільно стиснувши кулаки. Знала б я раніше… Ну що ж, буде у тебе на все життя памятна прогулянка.
Майстри нарешті відчинили двері ліфта. Ольга вийшла, в голові вже визрівав план.
Ближче до десятої вечора Микола, як завжди, зібрався «прогулятися».
Олю, мовив він з порогу, я буквально на годинку, освіжуся.
Надворі ж дощ, Миколо, зауважила Ольга.
Візьму парасольку, під нею не промокну, а походити треба, для серця корисно, відповів той, одягаючи куртку.
Може, краще залишишся? Не твій сьогодні день.
Та досить вигадувати! Скоро повернуся.
Микола повернувся вже через пів години. Виявилося, що чоловікові Марічки хтось зателефонував і розповів про зраду. «Із сусідом!» гриміло у телефоні. Ольга почула стукіт у двері, але тримала їх на ланцюжку.
А де парасолька, де взуття? здивовано запитала вона, привідкривши двері.
На вулиці якісь хлопці всі речі забрали, і куртку, і туфлі! Дай мені хоч щось вдягти, холодно ж.
Твої речі зібрані біля сміттєпроводу, можеш брати. Марічці з восьмого передавай вітання, спокійно відповіла Ольга і закрила двері.
Добре, що діти уже виросли й розїхались, подумала вона, дивлячись телевізор. Не бачать такої ганьби.
Микола побіг до сміттєпроводу, знайшов валізу зі своїми речами, перевдягнувся і зібрався йти. Захотів викликати таксі й податися до матері але зрозумів, що телефон залишив у квартирі Марічки. Повернувся до підїзду, щоб попросити у Ольги телефон, і знову застряг у ліфті, бо саме у цей час у будинку відключили електрику. Через пів години світло зявилося але Ольга вже пішла на роботу, а ключів від квартири у Миколи не було.
Коли спускався східцями вниз, на восьмому поверсі зустрів Марічку вона теж чекала ліфта з валізою в руках.
У тебе мій телефон? запитав її Микола.
Так, і речі твої теж, злякано відповіла вона.
Вони мовчки спустилися разом, і невдовзі кожен поїхав своїм таксі по різних напрямках, по-різному починаючи новий розділ життя.
