Валя працювала вчителькою початкових класів. Дітей вона любила та вміла знайти підхід до кожного. Учні свою вчительку поважали та горнулися до неї, як квіти до сонечка. Була жінка доброї вдачі, ні з ким не конфліктувала, мала гарний вигляд. Правда соромилася, що злегка кругленька. Ніби й не їсть багато, на дієті сидить, а схуднути не може.
Та це не найбільша проблема Валі. У свої 32 роки вона досі жила з мамою у тісній однокімнатній квартирі. Не мала ні дітей, ні чоловіка. Навіть залицяльників не було. Чи то через її роботу, бо вільного часу було обмаль, чи то через маму, яка постійно її підганяла, знайти нікого не вдавалося.
Щоб не слухати оте постійне «Тобі вже четвертий десяток, що ти собі думаєш? Ще трохи й родити не можна! Он твої однокласниці скоро онук бавитимуть, а ти що?» Мати любила підливати масла у вогонь та наступати на болючий мозоль. Валя б уже давно переїхала на орендовану квартиру та з її зарплатнею не розженешся.
Схоже, бог почув її молитви, тож удача усміхнулася Валентині. Її бабуся пішла з цього грішного світу, залишивши своїй єдиній онуці трикімнатну квартиру у спадок. Не встигла Валя як слід усвідомити своє щастя, як зустрівся на її шляху Дмитро.
Чоловік не вирізнявся ні вродою, ні доброю вдачею, проте умів привернути до себе увагу. Можна сказати, що він мав якусь харизму, яка й покорила серце самотньої Валі. Тож довго не роздумуючи вона запропонувала Дмитрові жити разом. Як почув чоловік, що його жіночка має власну квартиру, одразу змінився. Став таким галантним та уважним. Квіти дарує, у квартирі допомагає з хатніми справами, вечерю готує, каву в ліжко подає. Не чоловік, а золото.
Валентина сама собі дивується. Ще місяць тому вона не мала нічого, окрім улюбленої роботи, а сьогодні все так круто перевернулося з ніг на голову. Жінка очікувала на пропозицію руки та серця, але Дмитро іншої заспівав. Він захотів, щоб Валя прописала його у квартирі. Сказав, що тут багато чоловічої роботи потрібно зробити, а він за молоток не візьметься поки не підстрахується.
-Я тобі ремонти пороблю, все до ладу доведу, а ти мене на наступний день виженеш. Так не буде! Хочеш, щоб я з тобою був – приписуй у квартирі.
Валентині такі розмови не подобалися. Не для того вона стільки років біля своєї матері мучилася, щоб тепер самотужки завести претендента на квартиру. Поки живуть разом, а почне Дмитро знову своєї, то вилетить на вулицю під перший номер.
