Цей день село Лютівка запам’ятає надовго.
Ще такого гласу тут зроду не було. Валентина нарешті повернулася до рідного дому, 10 років її не було. Та замість того, щоб міцно її обійняти та сказати як сильно вони її чекали, чоловік з сином прогнали жінку з дому зі словами: “Повертайся до свого коханця, а про нас забудь!”
Жінка навіть слова вимовити не встигла, та й не могла, від почутого у неї просто відібрало мову. Найгірше, що все село спостерігало цю сцену та ніхто не став на бік жінки. Ледь переставляючи ноги Валентина попрямувала до баби Клавдії.
Дорогою жінка згадувала цих останніх 10 років. Її нероба чоловік зовсім не думав про майбутнє сина. На запитання про те, яку освіту здобуватиме син, відповідав, що освіта йому не потрібна, адже вище голови все одно не стрибнеш і що на сина вже чекає посада тракториста у сільського фермера. Валентина з цим була не згідна, бо хотіла, щоб син мав кращу долю, аніж вони з батьком та не працював руками. Тому й поїхала на заробітки за кордон.
Присилала гроші на навчання для сина, а потім вирішила ще попрацювати, щоб назбирати гроші на квартиру для сина. Останнім часом у жінки геть зіпсувалося здоров’я та Валентина вирішила повернутися додому. Грошей на покупку квартири уже вистачало та, придбавши квартиру для сина, жінка поспішила додому, а тут таке!
Насилу дочимчикувала Валентина до баби Клавдії. Літня жінка як тільки побачила Валентину, відразу посадила її на лавку, дала їй стакан води та зачекала поки жінка прийде в себе. Трішки віддихавшись, Валентина розповіла бабусі що тільки що сталося. А баба Клавдія тільки рукою махнула:
– Воно й не дивно, твій благовірний таких чуток про тебе тут розпустив, люди в селі знають, що він бреше, а ось твій син чомусь повірив. Прикро. І не вчився він ні в якому університеті, всі гроші, що ти присилала твій чоловік пропивав у місцевому шинку.
Від цих новин Валентині раптом стало погано та вона попросила бабу Клавдію викликати їй швидку.
Потрапивши до лікарні, лікарі сказали Валентині, що вона занадто пізно звернулася та прогнози невтішні. Тим часом баба Клавдія розповіла сину Валентини про те, що його мама зараз в лікарні та, скоріше за все, вона приїжджала, щоб попрощатися.
Валентина запросила нотаріуса та оформила заповіт на сина, як тільки вони закінчили в палату до жінки зайшов її син та просив пробачення за те, що вірив батьку усі ці роки, шкодував через те, що прогнав матір.
Жінка посміхнулася, взяла сина за руку та зробила останній у своєму житті подих.
