Валя, поспішала додому. Побачила, як недалеко від її будинку купа хлопчиків обступили когось. Коли підійшла ближче, помітила, що ватага зн yщалися над першокласником. Він стояв переляканий, а вони реroтали й витрушували все із його рюкзака. Валя підійшла і крикнула. Розбишаки кинулися тікати. Вони знали, що з Валею зв’язуватися краще не треба. Тому що буде всім непереливки. Дівчина ходила в четвертий клас, але норов у неї був крутий, ніхто з хлопців не бажав стикатися з нею.
Відтоді Валя водила Костю в школу і додому. Хлопчик швидко звик, що у нього така покровителька. Час линув. Валя в десятому класі, Костя ходить у шостий. Але вони як і раніше чекають один одного, щоб потім разом йти додому. Після закінчення школи, Валя поїхала вчитися в інше місто. Вона хотіла стати юристом. Це давня її мрія. Костя тяжко сприймав те, що віднині дівчини не буде поруч. Але Валя просила його діждатися поки вона приїде після навчання і весь час повторяла. Рости швидше.
Чотири роки пролетіли швидко. По вулиці йде чарівна дівчина. Довге волосся розвівалося. Відчуття неначе фея спустилася з неба. Костя здалеку помітив Валю. Він стояв зачарований її вродою. Дівчина розквітла за той час, що вони не бачилися. Усмішка сяяла на її обличчі. «Яка красива» думав Костя, поки дівчина підходила до нього. Валя помітила хлопця здалеку. Вона впізнала його, але зміни які відбулися в ньому за час, що вони не бачилися, дуже помітні. Це вже не той маленький хлопчик, якого ображали ватага хуліганів. Перед нею стояв високий статний хлопець. Юнацька безпосередність ще не зійшла з обличчя, але видно, що сьогодні хлопця образити не посміє ніхто.
Вони дивилися одне одному в очі. Радість, яка переповняла їх, виривалася назовні. Але Валя забороняла собі щось більше, ніж дружбу. Костя ще така дитина. Знову він почув слова, які останнім часом чує все частіше. «Рости швидше» одними губами промовила Валя. Але хлопцю і слухати не треба, він пам’ятає її слова постійно. Після закінчення інституту Костя пішов працювати на підприємство, де юристом працювала Валя. Дружби в них чомусь не виходило. Коли зустрічалися, Валя ніяково поглядала на Костю. Це вперше, коли дівчина ніяковіла перед цим чоловіком. Костя також відчував зовсім інші почуття, але ніяк не дружбу.
Одного разу він вирішив поговорити з Валею. Адже вони не маленькі діти. Йому двадцять п’ять років, їй двадцять дев’ять. Костя купив букет квітів, цукерки, і наважився піти до Валі додому. Вона немов чекала його, відразу відкрила двері. Без макіяжу, проста зачіска, в домашньому халатику, вона виглядала так мило. Костя нарешті відкрився їй. Розповів, що весь час кохав тільки її, але не наважувався сказати. Адже навкруги неї крутиться стільки поважних чоловіків. Того вечора Костя залишився у Валі. І як виявилося пізніше. З того вечора більше не розлучалися.
Весілля відбулося гучне. Довго пам’ятали, як охали й ахали чоловіки, що впустили таку красуню.
Наразі в їхній сім’ї мир і злагода. Через рік Костя зустрічав з пологового будинку багатодітну маму. В них народилася трійня: дві дівчинки й хлопчик. Час линув. Життя проходило. Вже старенькі дідусь Костя і бабуся Валя зустрічають онуків, які заходять провідати їх. Все життя разом, а здавалося, що і не жили на світі. Планують подальші дії. Валя посміхається, один з паличкою, друга охає, а в душі відчуття неначе діти. Тільки сьогодні Костя веде її за руку по життю.
