Андрій працює в жіночому колективі. Так сталося, що в колективі тільки два чоловіки, він і Михайло Федорович. У Михайла Федоровича сім’я, діти. Він завжди заклопотаний своїми сімейними справами. Тому не дослухається і не придивляється про що розмовляють жінки на роботі.
Андрій давно спостерігає за колективом. Він чоловік молодий, не одружений. Прийшов до висновку, що жінки дуже злі й заздрісні створіння. А ще думає, як між такими можна вибрати свою половинку? Адже кожен чоловік мріє про затишок в домі, про щасливе життя зі своєю дружиною. А коли Андрій слухає колектив, як жінки відгукуються про свої половинки, то йому й одружуватися не хочеться.
Одного разу одна зі співробітниць, в якої чоловік бізнесмен, а вона ходить на роботу, щоб не нудьгувати вдома, принесла подарунки всім колегам. Для Андрія з Михайлом Федоровичем квитки на футбол. А для жінок сертифікати в салон краси. Всі раділи таким подарункам. Не кожна жінка може собі дозволити салон краси, а тут такий подарунок.
Після вихідних днів жінок в колективі не впізнати. З гарними зачісками, вдягнені красиво. Тільки Марія Іванівна, якій за п’ятдесят, прийшла на роботу така ж як завжди.
– Вам не сподобався подарунок? – запитали її.
– Сподобався, я його продала, натомість купила продукти, а то зарплати не вистачає на все те.
Всі сиділи мовчки. А коли Альона вийшла з приміщення, дівчина, яка зробила всім подарунки, Марія Іванівна стала обурюватися:
– Подарунки вона роздає, знає що не всі такі багаті. Могла б просто гроші мені дати, а я вже знайду для них застосування.
Всі мовчали злегка шоковані. Альона від щирого серця зробила приємне для всіх, але знайшлася людина, якій не до вподоби такий щирий жест. Навіть засуджує за спиною. Ну що за народ, ці жінки. Догодити не можна. Марія Іванівна могла б і спасибі сказати, а не висказуватися при всіх.
Андрій вирішив, що ніколи не буде одружуватися. Адже мріє про ніжну, розумну, красиву. Яка не буде його засуджувати в такому колективі. Та де взяти таку дівчину?
