Інна думала, що упіймала птицю високого польоту, коли познайомилася з Тимуром. Мало того, що хлопець був надзвичайно красивий, дотепний та турботливий, так іще й жив у приватному будинку неподалік від центра столиці.
Вона зателефонувала мені серед ночі, коли повернулася з побачення в ейфорії викрикуючи:
-Маринко, ти не уявляєш, яка я щаслива! Тимур возив мене у шикарний ресторан, там все виблискувало золотом та розкішшю. А бачила б ти, яка у нього машина…Мені було страшно сідати у неї, щоб нічого не замастити. Він казково багатий!
-Це звісно добре – сонно відповіла я, – а як щодо твоїх почуттів? Він тобі хоч подобається, у вас є спільні інтереси?
-У мене зараз один інтерес – вдало вийти заміж! Ти ж знаєш, що у навчанні я повний профан. Батьки точно нічим допомогти не зможуть. Старий знову в запій пішов, а мамка ліками закидається. Все у неї болить. Звісно, я можу піти на роботу, але за ті копійки гнути спину не хочу.
-Ну, знаючи твої амбіції, я так думаю, що варто уже починати готуватися до весілля?
-Це буде найграндіозніше весілля нашого міста.
Вона ще довго розповідала мені про свої плани щодо організації весілля, але я слухала лише краєм вуха. Не думаю, що гроші можуть зробити когось щасливими. Тим більше як найкраща подруга Інни, я знала, що вона кохала свого колишнього хлопця, але покинула його заради багатого Тимура.
Як і передбачалося через три місяці стосунків Інні освідчилися. Вона була зайнята приготуванням до весілля, тож спілкувалися ми не часто. Свято дійсно можна було назвати грандіозним. Жива музика, відомі артисти, живі квіти, найкращий заміський комплекс біля озера зі штучним водоспадом та кількома альтанками. Відомий ведучий, найкращий фотограф, дизайнерська сукня. Інна була на сьомому небі від щастя. Я щиро раділа за подругу й бажала їй всього найкращого.
Після весілля молодята відправилися в медовий місяць, а додому повернулися через два тижні. Тоді Інна попросила мене про зустріч. Виявляється не все так гладко, як здавалося на перший погляд. Варто почати з того, що батьки Тимура підозрювали невістку в неправдивості. Крім того, дізнавшись про її родовід, вони були переконані, що вона вийшла заміж за їхнього сина лише через гроші. Тож тато заблокував усі кредитні картки Тимура й сказав, що настав час йому самостійно подбати про своє майбутнє.
-Вони залишили нас без копійки й не дозволили поселитися у своїй квартирі. Ми ж не претендували на їхню розкішну віллу. Знаєш скільки у них нерухомості? Якщо Тимур каже правду, то крім будинку, в якому живуть тато з мамою є ще дві квартири тут, та декілька в інших містах, які вони здають в оренду. Що їм вартує подарувати одну з них синові?
-Можливо вони просто хочуть навчити Тимура заробляти самому. Вони ж не постійно будуть поруч й не зможуть все життя дбати про вас – я висловила своє пропущення, але воно не сподобалося Інні.
-То нехай забезпечать молоду сім’ю, а потім уже навчають свого синочка заробляти гроші. Невже не можна було зробити це ще до нашого знайомства? Мені здається, це через мене. Вони були проти нашого весілля й тепер таким чином мстять Тимуру за те, що не послухався. Мені доведеться влаштуватися на роботу й закінчити навчання. Тобто в моєму житті не змінилося нічого, окрім того, що я тепер зайнята. Тоді для чого потрібно було виходити заміж?
-Ти хочеш розлучитися? – здивовано запитала я.
-Ага, зараз! Щоб залишитися ні з чим? Нам же навіть не буде чого ділити в разі розлучення. Нехай працює на татка, думаю, той рано чи пізно подобрішає. Або ж варто їм натякнути, що ми плануємо стати батьками. Можливо народження онука відкриє їхні гаманці для наших кишень.
Хоч з Інною ми дружимо не один рік й вона завжди була хитренькою дівчиною, що прагнула красивого життя, у цій ситуації я її не підтримую. Не варто було відмовлятися від особистого щастя заради примарного багатства.
