Моя дружина помішана на чистоті. Все має бути на своїх місцях. Алла не ляже спати, якщо не дай боже у мийці залишиться брудний посуд або ж у передпокої збереться пил. Мені, як чоловікові, подобається, що у нашій квартирі завжди ідеальний порядок, чисто та затишно. Однак, інколи ця жага до стерильності просто дратує й починаємо сваритися.
Варто сказати, що коли ми лише одружилися, Алла не була така. Вона почала зациклюватися на порядку вже після того, як наші діти переїхали жити окремо. Думаю, таким чином дружина знайшла собі заняття, яке забирає більшу частину вільного часу. Виходить, вона прибирає, складає, перемиває все, щоб зайняти себе чимось.
Все б нічого, якби від її нового хобі не страждав я. Вчора дружина насварила мене, бо я поклав чашку вушком праворуч, а треба було ліворуч. Коли мив тарілку у мийці, не витер дві краплини води, що стекли по плитці й залишили слід. А ввечері перед сном мав необережність залишити носки біля ліжка, а потрібно було кинути їх у кошик з брудними речами.
Коли Алла почала перераховувати усі ці провинності, я не стримався та розсміявся. Це ще більше її роздратувало. Зрештою мене вигнали з дому. Дістав валізу, зібрав речі та пішов. Куди йти? Зателефонував до дітей, запитав, хто може батька на ніч прийняти.
Спершу пожив у сина, потім кілька днів у дочки. І знаєте, що я вам скажу? Нікому я крім дружини не потрібний. Нехай вона має свої химери, але краще вже так, ніж поневірятися по світу на старість років.
