Добра прикмета
За пять днів до Нового року Марійка отримала таку дозу образу, розпачу й приниження, що ледве оговталась. І то лише для того, щоб не засмучувати дітей перед святом.
Остап останнім часом постійно висловлював своє невдоволення всім підряд. Йому не подобалось нічого, що робила дружина чи говорили діти. Він почав зриватись на них, навіть синочок Тарасик, якому було девять років, запитав матір:
Мамо, чому тато став таким злим?
Дочка Оленка першокласниця, можливо, цього не помічала, але її старший брат ясно окреслив своє занепокоєння.
Сину, не звертай уваги, у тата на роботі клопоти, тому він і приходить втомленим. Поговорю з ним, пригорнула сина й поцілувала у маківку Марійка.
Вона помітила, що чоловік не може стриматись. Останнім часом з ним щось не те: став розсіяним, безпричинно злиться на всіх, навіть на дітей, коли ті граються, хоча раніше сам влаштовував такі баталії на всю хату, що Марійка ледве заспокоювала усіх.
Одного разу Тарасик з сестрою розігрались, носячись по хаті.
Годі вам метушитися, як одурілі, інакше покараю, гаркнув Остап, а діти аж остолопіли від такого тону.
Обоє швидко сховались у своїй кімнаті й зачинили двері.
Остапе, що коїться? Чи не можна було мякше зробити зауваження? запитала дружина, побачивши очі дітей.
Нічого, так само грубо відповів чоловік.
Навіщо брехати? Це не вперше. Ти ж не помічаєш, що зриваєш злість на нас. У чому ми провинилися?
Марійка не очікувала такої реакції й навіть пошкодувала, що почала цю розмову. Але потім подумала:
Яка різниця зараз чи пізніше?
Остап схопився з дивана, помовчав, нерішуче переступаючи з ноги на ногу, та все ж промовив:
Я не хотів починати цю розмову перед Новим роком, але раз ти наполягаєш
Чому? досі нічого не розуміючи, здивувалась дружина.
Щоб не псувати свято.
А чим ти його можеш зіпсувати?
Марійко, ну як же ти Що ти з мене витягуєш? Так, я зустрів іншу жінку й закохався, зібравшись із духом, випалив Остап.
Щооо? Коли? не зрозуміла дружина. Це жарт?
Ні, Марійко, я не жартую. Я йду від тебе. З дітьми бачитимусь у вихідні. Аліменти платитиму.
Марійка оніміла, потім хотіла щось сказати, але чоловік її перервав.
Дітям скажу сам, поки що мовчи.
Тільки не зараз, прошепотіла вона, знаючи, що для дітей це буде удар.
Дружина покірно похитала головою й сіла на диван, опустивши плечі, переОстап вийшов, а Марійка сиділа, дивилась у вікно на сніг, що тихо падав, і думала, як тепер жити далі.
