Гарна прикмета
За пять днів до Нового року Олеся отримала таку порцію образи, розчарування та приниження, що ледве прийшла до тями. І то лише заради дітей, щоб не псувати їм свято.
Тарас останнім часом постійно висловлював незадоволення всім підряд. Йому не подобалось нічого, що зробить дружина чи скажуть діти. Він почав зриватись на них, навіть семирічний Юрко запитав матір:
Мам, а чому тато такий злий?
Донька Марянка першокласниця, можливо, ще не помічала цього, але її старший брат чітко озвучив те, що його турбувало.
Сину, не звертай уваги, у тата на роботі проблеми, тому він приходить втомленим і злим. Я з ним поговорю, обійняла сина та поцілувала у маківку Олеся.
Вона помітила, що чоловік не втримується. Останнім часом із ним щось не так: став розсіяним, злиться без причини, навіть на дітей, коли вони голосні. Хоча раніше сам влаштовував з ними такі бійки по всій хаті, що Олеся ледве заспокоювала всіх.
Ось і зараз Юрко з сестричкою розігрались, носячись по квартирі.
Годі вам носитися, як скажені, інакше покараю! гаркнув Тарас так люто, що діти аж остолопіли від такого тону.
Обоє швидко сховались у своїй кімнаті і замкнули двері.
Тарасе, що коїться? Можна ж і помякше робити дітям зауваження, запитала дружина, побачивши їхні перелякані очі.
Нічого, так само різко відповів чоловік.
Навіщо брехати? Це ж не вперше. Ти не помічаєш, що зриваєш на нас злість? У чому ми перед тобою провинилися?
Олеся не очікувала такої реакції й навіть пожалкувала, що завела цю розмову. Але потім подумала:
Та яка різниця зараз чи пізніше
Тарас підвівся з дивана, помовчав, нерішуче переступаючи з ноги на ногу, і нарешті вимовив:
Не хотів починати цю розмову перед Новим роком, але раз ти наполягаєш
Чому? ще нічого не розуміючи, здивувалась дружина.
Щоб не псувати свято.
А чим ти його можеш зіпсувати?
Олесю, ну як же ти Що з мене витягуєш? Так, я зустрів іншу жінку і закохався, випалив Тарас, зібравшись із духом.
Щооо? Коли? не вірила дружина. Це жарт?
Ні, Олесю, я не жартую. Я йду від тебе. З дітьми бачитимусь у вихідні. Аліменти платитиму.
Олеся була в ступорі, хотіла щось сказати, але чоловік її перебив.
Дітям сам скажу, поки їм нічого не кажи.
Тільки не зараз, прошепотіла вона, знаючи, що для дітей це буде удар.
Дружина покірно похитала головою і сіла на диван, опустивши плечі, пережовуючи те, що почула. Тарас пішів у спальню, дістав велику сумку і почав складати речі. Незабаром двері за ним замкнулись.
Ніколи не розуміла стан кинутих жінок, думала вона. А тепер зрозуміла. Як же це важко, як образливо, наче життя розвалилось. А треба якось збиратись, дітям щось пояснювати.
Можливо, вона б ще довго сиділа так, роздумуючи про свою нещасну долю, але з кімнати вискочила донька:
Мам, а тато щось пішов? Де він?
Тато? Тато поїхав у відрядження.
А коли повернеться?
Поки не знаю, донечко.
А Новий рік без нього зустрічатимемо? вийшов із кімнати Юрко.
Так, втрьох. Але нічого, у нас буде і ялинка, і подарунки, все, як завжди, намагаючись бути спокійною, з усмішкою відповіла мати.
Ніч Олеся майже не спала, стрес зробив свою справу слова чоловіка про те, що він закохався, не виходили з голови. Але змиритись із цим вона не могла
Тридцять першого грудня вранці вона зібрала волю в кулак і почала готуватись до зустрічі Нового року. Найбільше боялась, щоб діти не помітили щось неладне. Тому вирішила приготувати багато смачненького у цьому їй не відкажеш, готувала вона вміло й із задоволенням.
Заодно трохи відволікусь, думала вона. Нехай Новий рік у нас пройде весело, як завжди. Та й дітей не вкладеш спати рано.
Олеся почала готувати, але згадала, що треба ще дещо купити в магазині, і стала збиратись.
Мам, ти куди? помітила Марянка.
У магазин забіжу
Я з тобою! і кинулась у кімнату одягатись.
Мам, купи чіпси, попросив Юрко. Я вдома залишусь. Марянко, нагадай мамі про чіпси! наставляв сестричку, а та весело кивала.
Після обіду діти зібрались гуляти. Ялинка вже стояла прибрана, стіл у кімнаті теж був накритий, посередині ваза з фруктами. Олеся була на кухні, коли почула голос Юрка в коридорі:
Мам, іди швидше сюди!
Що там у вас? Нагулялись? вийшла і побачила в сина на руках маленького чорного кошеняти з білою плямою на лобі.
Діти, розчервонілі від морозу, усміхались.
Ні, тільки не це, рішуче сказала мати Ладно, нехай буде, але тільки тому, що це Новий рік, зітхнула Олеся, а діти, радісно підстрибуючи, понесли Чорнишка у ванну купати, наче маленьке свято вже почалось.
