Мій названий батько не міг мати дітей. Спочатку Іван не поспішав з батьківством, о коли настав час, то лікарі сказали, що він ніколи не зможе дати початок новому життю.
Я не володію знаннями у цій сфері та й батько не хотів вдаватися в подробиці.
Доля звела мою маму з Іваном. В той час ми з нею повернулися в наше місто. Мені тоді було шість років. Маму запросила в гості давня подруга та вона взяла мене зі мною. Там був Іван та ми відразу потоваришували. Наш новий знайомий працює вчителем образотворчого мистецтва у школі та ми з ним малювати та він розповідав мені багато чого цікавого.
Мама теж знайшла з ним спільну мову та вони увесь вечір жартували та сміялися.
Згодом мама почала зустрічатися з Іваном, мене вони з собою не брали лише згодом, коли пройшло вже багато часу, ми почали разом ходити у кіно та в розважальний центр. Я була дуже щаслива, що мама через стільки років після їхнього розлучення з моїм біологічним батьком посміхається.
Неприємно згадувати ті події. Мій справжній батько дуже погано поводився з мамою, вона довгий час терпіла заради мене та врешті-решт не витримала. Він був проти розлучення та казав, що нікуди нас не відпустить. Нам довелося в прямому сенсі втікати від нього. Зараз вже все позаду.
Через деякий час мама з Іваном вирішили одружитися та ми переїхали до нього. Я була дуже рада що у мене тепер є батько.
Згодом Іван почав лікувати безпліддя та мама його підтримувала. Лікування дало свої плоди та невдовзі у мене народилася сестричка.
У нас була велика різниця у віці, але це було на краще, адже я тепер могла допомагати мамі у догляді за сестричкою. Забавляла її коли мама мала готувати їсти чи прати, іноді міняла їй підгузки. В школі мене постійно розпитували про мою сестричку, адже моїм однокласницям було дуже цікаво дізнатися всі подробиці.
Коли я вступила до університету, Софійка ходила до школи та я допомагала їй з домашніми завданнями.
Коли з’явилася змога, то ми почали подорожувати, відвідали заповідник “Асканія-Нова”, побували на Хортиці, в Карпатах та ще у багатьох місцях.
Пройшло ще декілька років та я зібралася заміж. Під вінець мене вів Іван, а коли ми вже були в ресторані, то несподівано для всіх невідомо звідки з’явився мій біологічний батько. Він не був запрошений на весілля. Взагалі не з’являвся в моєму житті до цього моменту. Аліментів не платив та й мама не наполягала на тому. Ми були раді, що нам вдалося втекти від нього, а тут зовсім в недоречний час він нас якось знайшов.
Ми не стали здіймати бучу та посадили його серед гостей. Мій біологічний батько поводив себе дуже пихато, усім гостям розповідав, що він мій справжній батько, а не Іван.
Коли ведучий оголосив танець нареченої з батьком та сказав, що зараз наречена має запросити свого батька на танець, то я запросила Івана. У мене в голові навіть не було ніяких інших варіантів. Бачили б ви очі мого біологічного батька! Він був розбитий.
Я вважаю, що не той батько, хто дав життя, а той, хто виростив.
