Я працюю регіональним менеджером по продажі солодкої води. Інколи доводиться їздити в інші міста. Щоб трошки зекономити буває, що я їду звичайним автобусом. Так сталося й цього разу.
Ще на автобусній станції я потів цю дивну родину. Жінка голосно наставляла чоловіка що і як він повинен робити. Я так зрозумів, що вона відправляла його на заробітки до іншого міста. Кілька разів вона перевірила його сумку на наявність документів, неодноразово переклала пакет з їжею з одного місця в інше. А він наче велика дитина стояв і мовчки дивився на неї та жував хот-дог. З горем навпіл йому вдалося її вмовити купити собі пляшечку пива, хоч й весь вокзал чув, як вона жалілася, що він тільки й думає про те, щоб чогось випити поки вона не бачить.
Нарешті наш автобус під’їхав до зупинки й всі пасажири почали заповнювати салон згідно купленими білетам. Я як раз сидів позаду цього чоловіка. У вікно я бачив як дружина махала йому рукою й жестами показувала, що зателефонує йому. А чоловік в цей час з радісним лицем допивав своє п иво. Його вже абсолютно не цікавило що вона від нього хоче.
Щойно ми поїхали я дістав з рюкзака свою дорожню подушку й зручніше сівши почав засинати. Хотілося, щоб дорога пройшла якнайшвидше. Однак, скоро крізь сон почув крики. Ще не зовсім прокинувшись я не міг нічого зрозуміти. Крики лунали від того самого чоловіка, що сидів перед мною.
– Ой, Оксано, не треба. Не б _ий більше, бо вже не можу. – кричав чоловік наче його й справді хтось лупц _ював.
З усього автобусу почали дивитися на дивну виставу. Хтось навіть сказав, що він напився. Пройшла хвилина тиші. Було чути, як чоловік сопить та навіть декілька разів прохропів. І раптом знову голосні благання про те, щоб його не била Оксана. Через те, що я сидів найближче, то першим підійшов до чоловіка й побачив, що він спить. Але й досі продовжує кричати. Інші пасажири також дивувалися такому міцному сну. Хтось навіть знімав на телефон.
Загалом за довгу поїздку чолов’яга ще декілька разів будив спокій пасажирів салону й щоразу благав Оксану більше його не бити. Коли ми приїхали, то його розбудив водій. Він з посмішкою на обличчі запитав:
– А як звати вашу дружину?
– Оксана, – спантеличено відповів чоловік не розуміючи чому водій його розбудив й питає як звати його дружину.
Але після його відповіді весь автобус вибухнув сміхом. А він лише сидів та кліпав заспаними очима на різні боки.
