Моя донька Інна зустрічається з одногрупником. Обоє в цьому році закінчують останній курс. Хлопець здібний, розумний, відповідальний й найголовніше, що любить нашу доньку. Ми розуміли, що скоро має визріти пропозиція. Так і сталося. На випускний Артем зробив Інні пропозицію, вона погодилася. Весілля назначили на вересень. У всіх був час підготуватися.
Ми запросили Артема з батьками до себе в гості обговорити усі весільні питання. Приїхали дорогі гості не з пустими руками. Привезли нам гостинців, взяли торта. Тільки сіли обідати, мама Артема одразу заявила: «Мій синок не звик їсти таку жирну їжу. Наша родина старається дотримуватися правильного здорового харчування». Ми з родиною лише переглянулися, але змовчали.
Почали обговорювати весільні питання та всі необхідні приготування. Тут знову Олена Віталіївна висловлює свою думку: «Ми з Артемом думаємо, що весілля краще робити скромне, маленьке. Зберемося найближчою ріднею вдома, та й відсвяткуємо. У нас є знайома кухарка, візьме недорого. З вашої сторони багато гостей буде? Інна хоче бути в наряді? Думаю не варто, для чого тратитися на один вечір. Можна звичайну сукню одягнути. Фотограф теж буде не доречний. Весілля ж вдома, що там фотографувати…» – усе тараторила, не заспокоюючись, мама Артема
Весь вечір ми слухали припущення Олени Віталіївни стосовно ідеального весілля. Вона не припиняла задавати нам не коректні запитання й навіть придумала й розписала на що діти мають витратити подаровані гроші. Ми ледве дочекалися закінчення цього вечора й знайомства. Інна після цієї зустрічі була сама не своя. Сиділа без настрою, понурена, думала про щось своє. Було видно, що родина чоловіка їй не сподобалася.
Наступного ранку Інна пішла на зустріч з Артемом. Коли вони побачилися, дівчина відала хлопцеві обручку й сказала, що не готова увійти в його сім’ю. Артем розлютився, почав дівчину обзивати й сварити, але вона вже його не слухала.
Зараз Інна посвятила себе кар‘єрі. Багато працює й готується до підвищення. Про особисте життя не думає. Всьому свій час.
