З роками стало важко працювати на дачі. Нині її продала. Вивезла на тижні всі свої речі і віддала ключі новим господарям.
Звісно, що це був не простий крок у моєму житті. Адже пів життя прожила тут і присвятила чимало часу. А тепер уже не маю сил займатися городом. І стало не цікаво їздити сюди.
Купила її ще молодою. Часто зустрічалася тут з друзями, смажила шашлик і просто розважалася. Життя – воно таке, як зумієш його організувати, таким і буде.
А в мене було багато хороших друзів, з якими можна було провести цікаво час. Особливо на свята.
Звісно, що для цього я доклала чимало зусиль. Вимостила річковим каменем доріжки. Також місце для мангала. А потім вздовж них посадила кущі троянд на зручній відстані.
А ще облаштувала альтанку. Поряд лавочки зі спинками. Неподалік посадила виноград, який у спекотні дні чудово захищав сидячих за столом від сонця.
Одного спекотного дня мій винахідливий сусід облаштував ще й душ для екстремалів. Воду беру з артезіанської свердловини глибиною 20 метрів. Навіть у найспекотніші дні вона холодна настільки, що аж зуби ломить. Але для сусіда, якого діймала спека, вода такої температури була саме в кайф. Він прилаштував до труби ситечко і змайстрував душову кабінку. Все – душ для екстремалів був готовий. Сусід отримав кайф, охолодившись під таким душем.
Черга дійшла до мого чоловіка. Він спочатку намагався якось схитрувати – не любив холодної води. Однак усі присутні наполягли. Звісно, він хотів виглядати хоробрим перед усіма, тому неохоче погодився на таку процедуру.
І це була справжня хохма. У мить, коли холодні струмені води впали на плечі, Ігор закричав так, що аж задзвеніло всім присутнім у вухах. А на нього напала ікотка. І ніщо її не знімало. Ні теплий чай, ні затамування подиху, ні заїдання-запивання.
Після того випадку Ігор більше не наважувався ходити в наш душ. А сусід отримував у ньому неймовірне задоволення. Лиш я появлялася на дачі – він біг до мене з рушником для охолодження.
Такі цікаві моменти, яких було багато на цій дачі, збережуться назавжди.
