Оксана видавала заміж доньку. Гостей було небагато — ледве 35 осіб, майже всі — рідня та друзі нареченого.
Її донька Соломія була прекрасна, як усі наречені. Для Оксани її ранній шлюб у 19 років став несподіванкою. Вона все ж сподівалася, як усі матері слухняних дівчат, що Соломія спершу закінчить університет, а вже потім… Але вийшло так, як вийшло. Донька на другому курсі, наречений Богдан — на останньому. Вони вирішили одружитися — і крапка. Богдан вважав життя без шлюбу недоречним — його дівчина варта того, щоб стати дружиною одразу і назавжди!
Колишній чоловік Оксани, батько Соломії, на весілля не прийшов, хоча був запрошений. Правда, подарував доньці певну суму — дякувати хоча б за це. Минуло вже п’ять років, як він пішов із сім’ї, до спілкування з донькою не прагнув, обмежувався аліментами через бухгалтерію.
Весілля в розпалі. Усе було чудово, тамада знав свою справу. Оксану бентежив один із гостей, схоже, далекий родич нареченого — він не відводив від неї віч. У якому б кутку зала вона не була, відчувала його погляд. Цей погляд буквально “свідрував” її. Вона навіть розсердилася — як сміє цей хлопчина матрьошувати на неї?
Залунала музика вальсу, рідкісного для сучасних молодіжних весіль — хто вже вміє його танцювати?
Оксана любила вальс, тому з радістю пішла танцювати з тим самим хлопцем, на якого ще хвилину тому сердилася за нав’язливий погляд. Він танцював божественно. Вони були найгарнішою парою в центрі кола. Оксана й без того добре виглядала, але сьогодні здавалася сестрою, а не матір’ю нареченої. Вишукане смарагдове плаття облягало її струнку фігуру, легенька недбала зачіска, блиск в очах — вона була невідразна.
— Де ти так навчився танцювати? — спитала вона, коли він провожав її після танцю.
— Багато років займався бальними танцями. У мене наметане око — я відразу зрозумів, що краще за вас тут ніхто не рухається, — усміхнувся він.
Решту вечора Ярослав, вони вже познайомилися, танцював лише з Оксаною. Він не відходив від неї, щоб не спізнитися запросити на наступний танець. В Оксани трохи запаморочилося в голові від шампанського та відчуття легкості, ніби вона знову двадцятирічна.
— Що ж з того, що молодий? Хоч натанцююся до втрати пульсу, коли ще такий випадок трапиться? — думала вона.
Після весілля Соломія переїхала від матері до чоловіка. Квартиру поки що орендували. В Оксани закінчився тижневий відпустка, і вона вийшла на роботу. Її дуже здивувало, коли після закінчення робочого дня біля будівлі соцзахисту, де вона працювала, вона побачила Ярослава з букетом квітів.
— Навіщо ти тут, та ще й з квітами? Завтра всі колеги піднімуть мене на сміх — запитають, у якому класі вчиться твій кавалер? — обурилася Оксана.
— Я вже працюю після університету. Мій робочий день закінчується на годину раніше, і мене спалило бажання побачити вас. Координати дізнався у вашої доньки. І я не так уже молодий поруч із вами — мені, до речі, 25, — образився Ярослав.
— А мені 40, до речі. Відчуваєш різницю? Попереджаю чесно — не йди за мною! Не витрачай свій час! Озирнись — скільки навкруги молодих гарних дівчат! — І Оксана рішуче пішла до автобусної зупинки.
— Вам 40? Не може бути! Навіть якщо і так — що страшного? Я кохатиму вас у будь-якому віці, і ніхто мені не завадить, навіть ви! Тепер я вірю в кохання з першого погляду — побачив вас на весіллі і пропав, — поспішно говорив Ярослав, йдучи слідом.
Він почав зустрічати її щодня, їхав у автобусі аж до її дому, а потім повертався сам. Він нічого не вимагав, був надзвичайно ввічливим і турботливим.
Чи варто брехати? Оксані було приємно від його ухажувань, але вона розуміла — між ними велика різниця у віці. Вона не хотіла руйнувати йому життя — він мав знайти собі молоду дівчину.
Як би вона не намагалася його відштовхнути, з часом їхні стосунки почали розвиватися. І в них Ярослав показав себе як чуйну, порядну та серйозну людину. Коли Оксана захворіла на пневмонію, він доглядав за нею. Фактично, він поставив її на ноги. Тоді вона зрозуміла — з його боку все серйозно, і він дійсно її любить.
Такого напору почуттів Оксана не витримала і здалася на милість переможця. А хто б із жінок витримав?
Ярослав зробив їй пропозицію. Донька і зятель умовляли її погодитися і стати його дружиною. Але Оксана не погоджувалась. Вона була впевнена — рано чи пізно він її покине.
Вона б і далі сумнівалася, якби не несподівана вагітність, яку Оксана хотіла перервати. Яка ще дитина? У неї ось-ось онуки з’являться. А Ярослав, швидше за все, киЯрослав лише міцніше обійняв її і прошепотів: “Ти — моя доля, і ніколи не була помилкою”.
