У Івана, як у тому кіно. Спочатку було кохання з Любою. Зустрічалися не довго, тому, що Іван вирішив їхати вчитися в столицю. Розпрощалися. Хлопець нічого не обіцяв коханій, а вона і не запитувала, чи приїде. Додому не приїжджав. Все часу не вистачало. Вдень навчався, увечері знайшов роботу, барменом у барі. Так він у батьків гроші не просив, йому вистачало. Коли перейшов на третій курс, зустрів ту дівчину, з якою мріяв прожити все життя.
Незабаром одружилися, а вже зовсім скоро Світлана повідомила, що чекає дитину. Радості не було меж. У визначений термін народилася донечка. Дружина відразу сказала, що дівчинка схожа на чоловіка. Іван тому радий. Правда він мріяв, щоб дівчинка була схожа на маму, а вже коли народиться син, то щоб на нього. Але як є. Пройшло шість років. Сімейне життя дало тріщину. В який момент те сталося, навіть сказати Іван не може. Але розлад зі Світланою закінчився розлученням.
З донькою Оленкою спілкувався часто. Надалі колишня дружина стала залишати в Івана донечку на тиждень, потім іще довше. Вона все намагалася влаштувати своє життя. Донька заважала. Коли Іван запропонував, щоб Оленка назовсім залишилася жити з ним, Світлана погодилася.
Нарешті в Івана знайшовся час поїхати до рідного міста. Мама занедужала. Раніше вона все до сина їздила, наразі заслабла. Іван з Оленкою приїхали в такий день, коли на дворі йшов дощ. Вони швиденько побігли до таксі, які чекали пасажирів. Разом з ними до того ж таксі поспішала жінка з дівчинкою школяркою. Коли Іван поглянув на неї, впізнав Любу. Вони разом сіли в таксі, адже живуть поруч. Іван помітив, що донька Люби дуже схожа на його Оленку.
В нього виникла підозра. Поглянув на Любу і зрозумів, його донька. Коли увечері розмовляли з Любою, вона призналася, що коли він поїхав, вона ще не знала, що вагітна. А потім не стала говорити, та й кому? Адже Іван не цікавився нею.
Говорять від долі не втечеш. Так в Івана з Любою. Наразі живуть в рідному місті вчотирьох. Мама, тато і дві доньки, дуже схожі між собою.
