Я закохався в Ірину з першого погляду, коли випадково побачив дівчину у парку. Вона того дня поспішала, тож зовсім не звертала уваги на дурнуватого молодого парубка, що біг поруч та співав їй серенаду.
-Мені зараз ніколи. Я поспішаю! – гнівно випалила вона мені, коли я перекрив їй дорогу.
-А коли не зайнята? Я можу чекати на тебе все життя…
-Дурник! – посміхнулася Ірка. – Я в лікарні працюю інтерном. Сьогодні моя зміна, спізнюватися не можна, бо влетить.
-А яка спеціальність? – кричав я їй вслід.
-Хірургія.
Вичислити лікарню в якій працювала Іра, було не складно. Тієї ж ночі у відділення швидкої допомоги поступив хлопець, який скаржився на різкий біль в області апендициту. Як я і сподівався, оглядати мене відправили Ірину Михайлівну.
-Вітаю! – привітала вона, заповнюючи якусь форму. – На що скаржитеся? – коли вона підняла свої гарні зелені оченята, то одразу мене упізнала.
-Привіт! Не міг дочекатися кінця твоєї зміни, тож вирішив пришвидшити наше побачення
-Не пам’ятаю, щоб я погоджувалася на побачення – різко відповіла моя дама серця й прийнялася обстежувати свого хворого. – Ось так болить? – запитала вона натискаючи на живіт.
-Ні.
-А ось так? – потворила вона свою маніпуляцію, але вже в іншій області.
-Ні.
– А де болить?
-Ось тут! – відказав я, притискаючи руку Ірини Михайлівни до свого серця. – Серце болить, бо не хоче з тобою розлучатися.
-Що ти мені голову морочиш! На мене інші пацієнти чекають.
– Я піду, якщо погодишся зустрітися.
-Гаразд. Завтра вранці сходимо у кафе після моєї зміни.
Ми зустрілися й провели разом весь день. На другому побаченні я освідчився Ірі, а вона погодилася стати моєю дружиною. Все відбувалося так миттєво, але ми були по вуха закохані й вірили, що це почуття з роками лише посилюватиметься.
Мій швидкий запал так само швидко і згас. Іра часто пропадала на роботі. Бувало її викликали й у вихідний, і серед ночі. Мені це не подобалося. Я страшенно ревнував й навіть вимагав у дружини покинути роботу. Звісно, вона відмовлялася, адже любила те, чим займалася.
Від подружніх конфліктів я ховався у себе на роботі. Все більше часу проводив зі своєї помічницею й сам не зрозумів, як закохався. Я не з тих чоловіків, що можуть спокійно жити на дві жінки й дивитися обом у вічі так, ніби нічого не відбувається. Коли зрозумів, що кохання до дружини минуло – чесно в усьому зізнався.
Іра мене зрозуміла, не влаштовувала скандалів, а мовчки зібрала речі та пішла. Ми не бачилися кілька років. За цей час я встиг знову одружитися й стати батьком. З колишньою дружиною доля нас звела знову, коли моя нова дружина зламала ногу. Того дня на чергуванні була Ірина Михайлівна. Вона мені не відмовила й професійно виконала свою роботу. Теперішнє та минуле зійшлися в одній кімнаті й навіть встигли подружитися. Найдивовижніше у цій історії, що зі своїм майбутнім чоловіком Іра познайомилася завдяки моїй новій дружині. Ним виявився рідним її рідний брат. Через тиждень вони святкуватимуть своє весілля і ми в списку запрошених. Тепер будемо дружити сім’ями.
