Роман і Альона одружилися, коли чоловік закінчував інститут, а дівчина перейшла на третій курс цього ж інституту. На початку наступного літа в них народився син Захар. Роман ходив гордий. Адже син, спадкоємець. Вони обоє не відходили від ліжечка маляти. Бавилися, купували різні іграшки, хоч хлопчик був маленький. Та їм обом не терпілося, щоб син швидше ріс.
Роман працював, а Альона пішла навчатися далі. З сином сиділи бабусі по черзі. Так вирішили, щоб дівчина не брала академічну відпустку. Мама Альони вже пенсіонерка, через те, що дочку народила в сорок років. То з понеділка по п’ятницю вона няньчилася із Захарчиком. А у вихідні дні, коли подружжя зайняте, приходила мама Романа посидіти з онуком. Незчулися, як Альона закінчила навчання, вийшла працювати на роботу. Роман знайшов хороше місце, і платять добре.
Все в них складалося добре, син росте, робота в обох гарна. Квартира є, яку подарували батьки. Скинулися з обох боків і купили двокімнатну. Коли Захар збирався йти до школи, подружжя почало говорити про братика чи сестричку для сина. Адже йому сім років, і помічник буде, адже двоє дітей краще, ніж один син. Вже через декілька місяців повідомили, що Альона знову вагітна.
В призначений термін народилася дівчинка. Захар радів сестричці, бавився з нею. В школу його водила бабуся, мамина мама. Вона не перестає опікуватися хлопчиком. Тому перша помітила переміни, які відбулися в сім’ї Романа й Альони. Але ж це так недопустимо. Адже син рідний, а після народження Юлі, до нього тато ставиться вороже.
Теща намагалася поговорити з Романом. Та чоловік не усвідомлює, що робить щось не так. І дослухатися не хоче. Мама Альони говорить, що чоловік не уділяє ніякої уваги своєму синові. Та й те ще не все. Він постійно сварить хлопчика. Все в ньому дратує тата. Не так зайшов, чому Юлю чіпаєш, не бігай, замовкни. І так завжди. Де й поділася увага і ласка, які завжди були присутні в родині.
Від тих пір, як народилася сестричка, Захар змінився. Вже не сміється щасливим сміхом. Не біжить назустріч татові. В школі погіршали оцінки. Замість того, щоб поговорити з сином, Роман постійно кричить на нього. Тетяна Іванівна, теща Романа, не стрималася, одного разу сама нагримала на зятя. Намагалася звернути увагу, щодо хлопчика. Адже Захар замикається в собі. Роман, як і Альона не бачать в цьому проблеми. Вони говорять, що старшим дітям завжди дістається.
Адже син виріс, а Юля маленька. От і сюсюкають із нею. Але теща стоїть на своєму. Просить передивитися своє ставлення до сина, або щоб віддали їй, поки хлопчик зовсім не закрився в соб
