Коли я була маленькою моя мама з татом розлучилися. Через рік у неньки з’явився залицяльник, у якого теж була донька від першого шлюбу. Ми почали жити усі разом. Я й Настя швидко подружилися та стали як рідні сестри. Купували однаковий одяг, робили схожий макіяж, ділилися секретами. У школі сиділи за одною партою, навіть закохувалися в однакових хлопців.
Коли закінчили навчання у школі, наші батьки розлучилися. Настя з татом переїхала в інше місто. Спершу ми підтримували зв’язок та зустрічалися на вихідних, а потім стало ніколи. Обоє вийшли заміж, народили дітей й забулася наша дружба.
З нашої останньої зустрічі пройшло майже сім років. Одного разу мене відправили у відрядження в інше місто. Ввечері пішла до ресторану поїсти й зустріла там, не повірите, свою добру давню подругу. Спершу Настя навіть не впізнала мене, а потім ми не могли натішитися цією зустріччю.
Роки пішли моїй подрузі на користь. Вона стала більш жіночною та витонченою. Впізнала я її по ямочках на щічках, ця маленька особливість робила її довершеною. Тож ми стали ділитися своїми історіями життя.
Настя розповідала все як є, без прикрас та перебільшень. Спочатку її сімейне життя було схоже на казку. Чоловік уважний, добрий, щедрий. Допомагав з роботою по домі, фінансово забезпечував, хоча від своєї роботи подруга не відмовилася. Робив приємні сюрпризи та подарунки без приводу. Все змінилося, коли Анастасія повідомила йому про свою вагітність.
Звичайно її чоловік зрадів цій новині й почав дбати про дружину й немовля ще більше. Але коли Настя сильно поправилася й вже не була тією красунею, з якою він одружувався, чоловік сильно змінився.
Після народження справи родини лише погіршилися. Настя всю свою увагу приділяла малюку, а Макар багато працював, втомлювався на роботі. Хотів вдома відпочити, а тут постійний крик та плач. Тому додому він почав повертатися дуже пізно. Швиденько повечеряє на самоті й піде спати. Анастасія лягала з дитиною в окремій кімнаті, щоб не будити чоловіка.
Від її, колись щасливої та люблячої родини, не залишилося й сліду. Сказати щось погане про батька вона не могла. Він не ображав подругу, не кричав, не критикував, не висловлював претензії. Але й користі ніякої від нього не було. Таке відчуження та холоднеча не влаштовували дружину, тому вона вирішила подати на розлучення.
Це рішення подруги припало на той час, коли в неї серйозно захворіла мама. Потрібно було дивитися та допомагати старенькій. У цей важкий для подруги час чоловік не сказав ні слова підтримки та навіть не запитав у Анастасії, як поживає мама, чи може щось потрібно. Тоді жінка зрозуміла, що прийняла правильне рішення. Байдужість ще гірше зради.
Взяла свої речі, дитину та переїхала жити до мами. Спершу та просила доньку одуматися та зберегти родину, повернутися до чоловіка. Та зрозуміла, що марно сперечатися з дочкою. Вона така у неї вперта. Через декілька місяців бабусі стало легше. На роботі у Насті все гаразд. Вона отримує високу зарплатню, тому в змозі забезпечити немовля та стареньку маму.
Зараз подружка зізнається, що піти від чоловіка – найкраще рішення у її житті. На нові стосунки поки наважитися не може. Вирішила повністю реалізувати себе в бізнесі та побудувати успішну кар’єру. Макар ніякої участі у вихованні дитини не бере й аліменти не платить, але подрузі від того байдуже. Вона щаслива та реалізована. Далі більше.
