Я вже багато років живу у столиці. Маю добру й ніжну дружину, у нас прекрасні здорові діти. Одружилися ми через велике кохання, одразу ж й дітей народили. Вони у нас двійнятка. Живемо ми всі у новобудові. Нещодавно придбали нову трикімнатну квартиру. Я працюю на хорошій роботі, а дружина займається сімейним бізнесом своїх батьків. Грошей ми не потребуємо, але й ніколи не вихваляємося, що їх у нас багато.
Народився і виріс я у селі. Хоч жили ми практично поруч із містом, все одно місцеві жителі створювали свій побут за старими звичаями. Мої батьки в тому числі. Щоб я з сестрою нічого не потребували й були забезпечені всім необхідним, мама з татом багато працювали. Особливо мені запам’яталася постійно втомлена ненька. Вона працювала дояркою на фермі. Йшла з дому до сходу сонця, потім бігла додому готувала сніданок, проводжала нас до школи й знову поверталася на роботу. Додому приходила пізно ввечері й одразу ставала до хатньої роботи. До всього ж вдома було господарство. Батьки тримали свиней й корову. Мама здавала молоко й за вторговані гроші купувала нам одяг.
Надивившись вдосталь на важку фізичну працю, ще з маленького я поставив перед собою ціль: гарно навчатись. Я не хотів, як батьки, все життя прожити в селі й важко працювати. Навчався я на відмінно, з легкістю здав ЗНО й вступив до університету на обраний факультет. Саме там і познайомився з майбутньою дружиною. Це було кохання з першого погляду. Весела, красива, запальна дівчина одразу ж підкорила моє серце. Аня жила в столиці, але щоб довести батькам свою самостійність пішла навчатися в інше місто.
На четвертому курсі я зробив дівчину пропозицію. Ми одразу прийняли рішення повертатися у столицю. Там я познайомився із родиною своєї нареченої. Вони приємні та інтелігентні люди. З повагою ставляться до доньки й поважають її вибір. У їхній родині прийнято не лізти в особисте життя власних дітей й не повчати їх. Крім Ані у них є ще менший брат Сергій. Ставляться вони однаково як до доньки, так і сина.
Що ж стосується моєї рідної сестри, то Маша їхати з села не захотіла. Залишилася жити в батьківському домі. Вийшла заміж за сільського хлопця й почали вони жити щасливо. Швидко родина поповнилася. На разі у них троє прекрасних діток.
З сестрою ми спілкуємося через телефон, адже приїжджати в гості на разі не має можливості. Багато робити й домашніх справ. Маша розповідала, що щаслива й добре живе з чоловіком. Про фінансову сторону їх життя ми ніколи не розмовляли. Я вважав, якщо буде потрібно, Маша сама все розповість. Нещодавно засумував я батьківщиною та сестрою й вирішив приїхати в гості. Сестрі нічого не говорив, подумав, хай буде сюрприз.
Приїжджаю в село й бачу, що нічого там не змінилося. Дім залишився таким же, як я його запам’ятав, правда від часу почав просідати. Підмурок потріскався, вікна потрібно було міняти, паркан гнилий, сараї почали валитися. У домі картина не краща. Стіни білені ще нашою мамою, на кухні старенька. На зустріч мені вибігли племінники, а за ними стояла моя молодша змучена сестра. Я вручив усім подарунки й пішов з Машою на кухню пити чай.
Почали говорити про життя. Маша зізналася, що все не так добре, як вона розповідала. Сестрі доводиться працювати самій, чоловіка за пияцтво вигнали з роботи. Тепер він ходить по людях випрошує роботу за чарчину горілки. Повертається додому пізно вночі й починає дебоширити. Добре діти вже сплять й цього не бачать.
Від її зізнання у мене сльози на очах проступили. Моя молодша сестра, яка так старанно переконувала мене про своє щасливе життя, сиділа переді мною «побита» життям й геть змарніла. Я почав просити її вигнати того нахлібника з хати й думати про себе та дітей. Вона навідріз відмовилася. Все думає, що люди будуть говорити. Найстрашніше, що вона у свої 34, виглядає старшою від мене, а між нами різниця в 9 років.
Довго там я не затримувався, швидко повернувся додому. Тепер з дружиною думаємо, як допомогти Маші та врятувати її з того пекла.
