Ми одружилися після завершення навчання в інституті. Лариса була красивою та розумною дівчиною, всі роки навчання вона мені дуже подобалася.
Інші наші одногрупники були байдужі до неї. Лариса одягалася скромно, макіяж робила дуже рідко, а як робила – то такий що й не помітно було.
Всі хлопці нашої групи сохли за іншою нашою одногрупницею – Вікою. Віка була наче з обкладинки журналу, але пуста і дурна. Диплом отримала лише тому, що всі завдання їй виконували хлопці.
Серед моїх одногрупників був Сергій. От якраз за ним і заглядала Лариса. Та й він був її сусідом, жили в одному під’їзді.
Сергій на останньому курсі почав зустрічатися з Вікою, а на випускному зробив їй пропозицію. Саме тоді Лариса і звернула на мене увагу. У нас були стосунки, романтичні та гармонійні, які з часом переросли в шлюб і двійко дітей.
Я старався на роботі для родини, а Лариса старалася для нас усіх вдома, доки діти були малі. Все у нас було добре.
Все змінилося цього Різдва. Ми якраз приїхали до тещі на гостину, як на сходах зустрілися з Сергієм. Він якраз виходив від своїх батьків.
У нас зав’язалася розмова, адже ми дуже давно не бачилися. Виявилося, що з Вікою вони давно розсталися так і не одружившись, а своє щастя Сергій так і не зустрів.
Все б нічого, якби наступного дня він не зателефонував до нас і не напросився вгості.
Лариса дуже зраділа. Приготувала такий стіл, наче в ресторані. І себе також нафарбувала так, як ніколи в житті. Одягнулася сексуально… Та й взагалі виглядала так, що і у мене, і у Сергія – слина текла.
А вона це бачила і стріляла очима, так що дух перехоплювало.
Якраз з того часу мою кохану дружину Ларису наче підмінили. Вона почала все більше посміхатися і все менше розмовляти зі мною.
Цілими днями дивилася в екран свого телефону і раділа, не видаючи жодного звуку. Я спочатку і не второпав, що моя дружина спілкується з Сергієм.
У нас стільки років шлюбу, двоє дітей, я не можу собі уявити, що одного дня це все зруйнується.
Не було його стільки років в нашому місті, і якраз на самісіньке Різдво він мав приїхати. Ну що ж це таке?! Сергій руйнує наше життя. Просто нищить все те, що ми будували роками.
Для нього моя Лариса буде лише черговим трофеєм і тимчасовою розвагою. Натішиться, розіб’є їй серце і покине. А вона плакатиме і страждатиме.
А я і діти? Ми ж ні в чому не винні. Нам як жити? Лариса нам потрібна наче повітря.
От я й не знаю, що мені робити і чи робити щось взагалі. Адже поки дружина мені не зрадила і нас не покинула. Можливо це лише мої здогадки, що вона переписується з Сергієм.
Не знаю, як жити далі.
