Довгий час Петро жив зі своєю мамою. Хворіла часто старенька, тому син не міг залишити її одну. Мама говорила, щоб жив окремо, одружився. А так ходитиме до самої старості один. Та Петро не слухав. Як він покине маму одну, хто доглядати за нею буде. Самому чоловіку виповнилося двадцять п’ять років. Народила його мама, коли їй виповнилося тридцять шість. Довгий час у них з чоловіком не було дітей. Тому коли дізналися про вагітність, радості не було меж.
Наразі мама пенсіонерка, тата давно немає на світі. От Петро і піклується про свою неньку. Не може залишити одну. Та з часом Ольга Вікторівна стала почуватися краще. Вже сама на вулицю виходила, з подругами на лавці посидіти. Петро заспокоївся, та і надалі жив із мамою. Але додому приходив пізно. На запитання, чому так пізно? Відповідав, що гуляє з товаришами. Останнім часом не завжди й вдома ночує.
Одного разу одна жаліслива сусідка повідомила Ользі Вікторівні, що її син зустрічається з жінкою, не набагато молодшою від самої Ольги Вікторівни. Мама не повірила тим пліткам про свого сина. Коли наступного дня він прийшов додому, стала розпитувати про його дівчину. Петро спочатку відмовлявся, а потім все ж таки признався, що дійсно в нього є жінка, і вони кохають одне одного. В неї свій бізнес, з чоловіком не живуть разом, вона хоче розлучитися.
І ще сказав по секрету, що в них скоро буде дитина. Ольга Вікторівна розплакалася. Ну за що її хлопчику таке? Адже та жінка не буде з ним жити. В неї дорослі діти, сама в достатку живе. Петро говорив, що її старша донька ровесниця його. Мама просила одуматися. Та син образився, що мама не підтримує, а навпаки, відмовляє його. Сварився, говорив, що піде жити до тієї жінки, а до мами й ходити не буде. Як сказав, так і пішов.
Минув рік. Петро до мами жодного разу не прийшов. Ольга Вікторівна телефонувала сину часто, та він не брав слухавку. Згодом перестала телефонувати зовсім. Нещодавно дзвінок у двері. Жінка здивована, нікого не чекає. Відкрила двері. На порозі стоїть Петро, в руках маленький згорток. Зайшов у квартиру, на диван поклав дитину:
– Донька моя, Наталочка. Я повернувся, мамо. Приймеш нас?
– Прийму сину.
Та жінка, яка народила Петру донечку повернулася до свого чоловіка. Адже загальний бізнес. Чоловік пригрозив, якщо не повернеться, то знайде як лишити її доходу. Повернулася. Але дитина її чоловіку не потрібна. Наразі Петро сам опікується донькою. Мама, тобто бабуся допомагає. Петро помітив, як мама помолоділа, доглядаючи онуку.
