Тієї ночі Галі знову наснився той самий сон. Вона народжує свого первістка, але не може навіть поглянути на дитину. Хлопчика одразу забирають від неї. Розгублена мати починає голосити, але ніхто не звертає на неї уваги. Жінка прокидається в холодному поту. Минуло уже три роки, як вона втратила свою дитину, а боліла так, ніби це сталося вчора.
У неї більше не залишилося сумнівів. Завтра ж вона поїде у дитячий будинок та усиновить дитину, що потребує матері так само гостро, як і вона дитини.
Відкривши двері сиротинця, Галина відчула, як серце стискається від болю. Навколо було чутно дитячий сміх та гомін, жінка зупинилася, збираючись із силами. Галя не вагалася, жінка просто не знала, як з-поміж усіх можна вибрати лише одного. Вона переступила поріг й уважно роздивлялася маленьких істот, які так сильно потребували матері. Тут були діти з різними історіями життя, але для Галини їхні обличчя зливались в єдину нерозривну масу.
Коли Галя майже вже втратила надію на свою сміливість й хотіла повертатися назад, раптом її погляд зупинився на хлопчику, що сидів у кутку кімнати. Він сховався за великою іграшкою, ніби намагаючись втекти від суворих реалій свого життя. Його прекрасні великі очі дивилися прямісінько на Галину, й вона зрозуміла, що саме ця дитина стане для неї рідною.
Левкові було чотири роки. У дитячому будинку він опинився від самісінького свого народження. Мати відмовилася від нього одразу після його народження. Вона навіть жодного разу не взяла сина на руки. Хлопчик не знав, що таке материнська ласка та любов.
Очі хлопчика були справжнім скарбом. Вони виражали безмежну доброту, відкритість й одночасно сумували з непохитною вірою в краще життя. Його погляд і зовнішність були настільки щирими, що Галя мала відчуття, ніби вона знає Левка вже дуже давно.
Мабуть, Левко помітив на собі погляд Галини, він підняв руку догори й легенько помахав у бік жінки. Вона зробила те ж саме у відповідь. Обличчя хлопчика розпливлося в щирій посмішці. Галя відчула, як її серце рвалося на тисячі шматочків. Їй здавалося, що тепер вона просто не зможе прожити ні дня без цього хлопчика. Ніщо більше не могло її зупинити, вона вже зробила свій вибір.
Коли Галина підійшла до Левка, той спершу трохи злякано заховався за іграшку, але зустрів її погляд й простягнув свої рученята назустріч жінці. Галя одразу взяла дитину на руки, коли Левко обхопив її шию своїми маленькими рученятами, вона зрозуміла, що тепер її життя зміниться назавжди.
Саме так Галя і Левко стали сім’єю. Їхнє життя було сповнене любові, розуміння та підтримки. Левко почував себе у безпеці, розкриваючи усі радощі безтурботного дитинства, а Галина знаходила втіху у дитині, яка так сильно потребувала материнської ніжності та опіки.
