Валентина вийшла заміж за Юрія шість років тому. Все в них добре. Росте син, якого чоловік обожнює. Не балує, ні, просто любить до нестями. Якось із самого початку вони відокремилися від батьків. Приходять у гості, чи мама з татом до них. А так, щоб здорово спілкуватися, то з батьками Юрія, ні. Його маму Валентина не розуміє. Начебто розумна жінка, а поводитися не зрозумій як. Дениса, сина Валентини і Юри Ольга Петрівна не признає. Коли приходить, то і гостинчика не принесе.
Бачить, що діти живуть добре, але їй хочеться насолити. Сказати щось не гарне, щоб невістка потім довго переживала. А Ольга Петрівна від того тільки радіє. Чому? Невже їй приносить задоволення, коли ображає Валентину. Дівчині постійно хочеться спитати про те, але розуміє, що виникне сварка. Тому й мовчить. А сама мріє, щоб свекруха зовсім не приходила до них. Від її візитів тільки гірше. До внука не підходить, не цікавиться його здоров’ям. Тільки й чути «моя Катя, її донечка».
А її Катя вже втретє вискочила заміж. Та видно, що знову не надовго. Дівчина веде розгульний спосіб життя. Того Ольга Петрівна не бачить, а тільки захищає її. Катя жодного разу ніде не працювала. Сиділа на шиї у батьків, а потім у чоловіків. Один кине, другий уже є. Чому вони на неї чіпляються. Бачать, що не путяща, а все одно живуть із нею. Правда, і чоловіки знаходяться під стать їй. То п’є, то нероба. Внучку Ольга Петрівна забрала до себе. Виховує. Вважає, що робить правильно. А про те, щоб дочку урезонити, ні, того не робить.
Нещодавно Катя повідомила, що знову вагітна. Мама її не сварить. Що дочка робить, то все правильно. А от Валентина погана. Сусідки запитують Ольгу Петрівну, за що вона так про невістку. Адже всі бачать, гарна дівчина дісталася Юрі. Радувалася б за них, а вона поганить. Та Ольга Петрівна і сама не знає, чому погана Валентина. Мабуть, тому, що вона не її дочка. А як подивитися, то Юрій здорово помінявся, коли почав жити з Валентиною.
Раніше чоловік пив, на роботу не поспішав. Скільки раз його виганяли з чергової роботи. Всі навкруги думали, що Юрій пропащий чоловік. Та коли почав зустрічатися з Валентиною, змінювався на очах. Пішов працювати, кинув пити. Дружину обожнює. Ользі Петрівні радуватися б, а вона негативно відноситься до невістки. От же правду говорять, невістка чужа кістка. Так і Ольга Петрівна. Свою дочку, яка скоро її зі світу зведе, обожнює. А гарну людину зневажає.
А ще завжди запитують, чому свекрух не люблять невістки? А за що любити таку свекруху?
Поруч живе Людмила Іллівна. У неї також син і дочка. І внуки є від кожної дитини. Так вона все ділить порівну. І не вирізняє де дочка, де невістка. І внуки однакові. До неї діти приходять із радістю, внуків залишають. Адже бабуся радіє їхній присутності. Валентина інколи думає, чому в неї не така свекруха, як Людмила Іллівна. Вирішує, коли син виросте й одружиться, то нізащо не буде поводитися, як Ольга Петрівна. На собі відчула, як важко з такими людьми.
