Заміж я виходила, коли була на 3 місяці вагітності. Мій чоловік Артем працював охоронцем у супермаркеті. Познайомилися ми, коли я прийшла влаштовуватися на роботу касиром. Спершу потоваришували, а потім між нами зав’язалися стосунки.
Досить скоро я дізналася, що чекаю на дитину. Артем запропонував розписатися. Після одруження я переїхала до чоловіка. На той час він проживав у будинку із батьками та меншим братом.
Зі свекрухою мені пощастило. Вона так гарно ставилася до мене з перших днів нашого знайомства. Звільняла від хатньої роботи, купувала подарунки, ділилася своїми мудрими порадами. Я розраховувала, що матиму гарну підтримку, коли народжу, але це не так.
Тільки но я повернулася із донькою із пологового, як мати Артема змінила своє ставлення. Кожного дня я повинна була робити вологе прибирання, прати та прасувати одяг усіх членів родини, куховарити. При чому готувати потрібно не одну страву, а одразу декілька. Коли ж після вечері усі розходилися по своїх кімнатах відпочивати, я мусила перемивати посуд та приводити кухню до порядку. І це все з малою дитиною на руках.
Якось я так втомилася, що вирішила показати своє невдоволення. Сказала свекрусі, що також хочу відпочити, бо після пологів ще не встигла відновитися. Вона мені:
-Відпочивати у своєму домі будеш, а тут ти мусиш відпрацьовувати той хліб, який ми тобі даємо.
Я й не здогадувалася, що мені куском хліба дорікатимуть. Цілий день проплакала. Коли повернувся Артем, розповіла про те, що сталося. Чоловік мені співчуває й жаліє, але зарадити не може. Каже, що на разі ми не можемо дозволити собі орендувати житло. Потрібно трішки потерпіти.
Не знаю чи надовго мене вистачить. Відчуваю, що нерви здають, а мені не можна хвилюватися, дитина на грудному вигодовуванні. Якщо свекруха й надалі так ставитиметься, то доведеться переїхати до своїх батьків. А чоловік хай вирішує з ким залишатися.
