Коли після школи я вступила до ВНЗ, у нас на потоці вчилась дуже красива дівчина. Таких красивих дівчат я не зустрічала більше у своєму житті. Все в ній було природне, майже не фарбувалась, що в наш час рідкість, але коли йшла вулицею, на неї оглядались всі чоловіки, не дивлячись на вік. Прізвище в дівчини – Сало. Звичайно з неї не насміхались, але вона твердо заявила, що заміж вийде за чоловіка з красивим прізвищем.
Кавалерів у такої красуні було багато, але її принцип, про красиве прізвище, не надихало на довгі стосунки. Час минав, ми, вже колишні студенти роз’їхались, втратили зв’язок з подругою. А через декілька років зустрілись випадково з тією дівчиною. На радощах ми обнімались, сміялись, зрозуміли, як же скучили одна за одною.
Вона стала ще красивіша, чоловіки, як і раніше оглядались на неї. Ми зайшли в кафе, щоб спокійно поговорити, взяли по чашечці кави. Мені хотілось якнайскоріше розпитати, чи знайшла вона своє щастя з красивим прізвищем.
От її розповідь. Познайомилась вона з хлопцем, прізвище в нього красиве, а от як чоловік, не дуже сподобався. Роки ідуть, всі вже заміжні, одна вона все перебирає. І коли цей хлопець запропонував вийти заміж, погодилась. Відсвяткували весілля, тільки жити, а життя немає. З перших днів чоловік став ревнувати, не пускати одну нікуди. Почалися сварки. Наразі через три місяці розлучились.
А через деякий час зателефонував до неї наш одногрупник, він дізнався, що дівчина розлучилася, і він більше не хотів її втрачати. Одружились, живуть дуже добре, і яка різниця яке прізвище, чоловік, щоб був хороший. А прізвище тепер в неї Сальна.
