Вийшла заміж я доволі швидко. Ми з Остапом зустрілися в клубі на дискотеці. Потанцювали разом, випили та сподобались одна одному. Потім почали все більше і більше спілкуватись та через місяць вже зустрічались, а ще через п’ять місяців одружились.
Проте через декілька місяців спільного життя я зрозуміла, що виходити за нього – найбільша помилка в моєму житті. Але все одно в нас з’явилась дитина, а тепер я чекаю ще й на двійню.
Чотири роки в шлюбі. І всі ці чотири роки я не знаю, куди вже дітись. Мало того, що Остап геть лінивий та не хоче ніяк брати участь у вихованні нашої доньки, окрім фінансового, хоча продовжує весь час жалітись, що забагато грошей йде на підгузки та, раніше йшло на суміші багато. Я йому на це завжди відповідала, що якби його мама не приходила щодня до нас «в гості» та не змушувала мене нервувати і не доводила до істерик, то в мене було б молоко і не доводилось купувати суміші.
Остап ж мене називав фантазеркою та казав, що це не через його маму, а через те, що я «бракована» жінка. Це мене сильно образило і я хотіла піти, про що й казала Остапу. А це дурень взяв і зробив так, що я завагітніла вдруге, хоча я казала, що не хочу від нього більше дітей.
Загалом, останньою краплею, коли я пішла від Остапа, стало те, що свекруха, яка влаштувала скандал, бо я висказала їй все, що про неї думаю, адже вона мені вже в поперек горла стала, почала кричати до Остапа:
– Відвези цю дурепу туди, звідки забрав! І знаходь нормальну дружину, а не цю неадекватку! – верещала та так, що певно нормальна людина б вже давно розірвала собі голосові сухожилля.
Я малу малесеньку надію, що тут Остап заступиться за мене, але ні. Він мовчав. І просто витріщив на нас очі, наче він взагалі не розуміє, що тут відбувається…
Все було і так зрозуміло. Тоді я, вагітна, з дитиною, зібрала всі свої та дитячі речі, сіла в таксі та поїхала до мами. А наступна наша розмова з Остапом була вже в суді по справі нашого розлучення.
