Олена ростила донечку одна. Так сталося, що тата Віка не пам’ятає. Він пішов від них, коли дівчинці було три роки. Не провідував, не платив аліменти. Олена заміж більше не вийшла. Не хотіла, щоб її дитина почувалася лишньою. Можливо пізніше, коли Віка виросте, Олена знайде собі другу половинку.
Виросла донечка непомітно. Ось проводжає мама дівчину на навчання. Не хочеться розлучатися, як вона буде без неї. Після від’їзду Віки у квартирі стало порожньо. Але Олена взяла себе в руки. Колись діти завжди покидають батьківський дім. До цього треба бути готовою. Віка телефонує кожного дня, говорить, що в неї все добре. Але в Олени неспокійно на серці. Щось відбувається, а що, не розуміє. Дочка зателефонувала лише через три дні, надалі знову кожен день.
Приїхала додому на вихідні лише через півтора місяця. Олена подивилася на донечку, схудла, і ходить якось боком. Що трапилося? Почала допитуватися. Віка трохи помовчала, потім розповіла.
– Не хотіла засмучувати. Півтора місяця назад в мене дуже болів живіт. Викликали швидку допомогу, виявилося апендицит. Прооперували. Не телефонувала тобі, щоб не хвилювалася.
Он воно що. Олена розповіла, яка тривога брала її в ті дні. Тільки після того, як розмовляли по телефону, нарешті заспокоїлася. На відстані материнське серце відчуває, коли з дитиною є якісь негаразди.
