Віктор зі Світланою живуть у її мами. Вони збирають гроші на квартиру. Мама вирішила допомагати тим, що сама платить комунальні й купує продукти. А діти нехай заощаджують на цьому, швидше назбирають на омріяну квартиру.
Живуть із мамою вже декілька років. Їхньому сину Тимуру скоро виповниться три роки. Як швидко лине час, а на квартиру назбирали третину. Та вони не впадають у відчай. Зовсім скоро Світлана вийде на роботу, буде трохи легше з фінансами.
Одного разу Віктор зі Світланою і маленьким Тимуром пішли до магазину. В дитячому відділі хлопчик побачив велику машину, в якій можна кататися. Він показував на машину, просився посидіти. Продавець не відмовила, з усмішкою погодилася, нехай хлопчик побавиться. Тимуру так сподобалася машина, що він не хотів іти з магазину. Стояв біля неї, плакав, просив маму і тата, щоб купили йому.
Машина коштує досить дорого. Та Світлана з чоловіком переглянулися, що ж вони не можуть купити для єдиного сина машину? Додому йшли радісні. Попереду Тимур їхав на машині, мама з татом позаду.
Коли бабуся побачила, що купили, відразу показала, що їй не подобається. Потім стала дорікати, так розкидатися грошима, ніколи їх не назбирати. Якщо вони прислухаються до слів мами, то повинні повернути машину назад в магазин. Адже на ній їздити немає де, і дуже дорого. Віктор сказав, що то їх справи, що купувати своїй дитині й питати дозволу не збирається. На що теща відповіла, що не бажає більше допомагати невдячним дітям.
Вже через кілька місяців Віктор і Світлана купили квартиру в кредит і переїхали від мами. На їхній погляд мама не повинна втручатися в їхню сім’ю, і не рахувати їхні гроші. Ось тільки вони забули, що мама пішла їм назустріч і взяла на себе витрати на комунальні та їжу яку вони із задоволенням їли.
